Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U002672, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 03-09-2024 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Інститут спеціальної конфіскації у системі заходів запобігання злочинності в Україні та зарубіжних країнах Здобувач Масенко Артем Олександрович, Керівник Корнякова Тетяна Всеволодівна Опонент Школа Сергій Миколайович Опонент Дідківська Галина Василівна Рецензент Лахова Олена Вадимівна Рецензент Живова Юлія Вадимівна Опис Дисертаційне дослідження присвячене комплексній характеристиці інституту спеціальної конфіскації як дієвого інструменту запобігання злочинності в Україні, що охоплює припинення злочинної діяльності, запобігання вчинення нових злочинів, відновлення справедливості у суспільстві. Ґрунтуючись на теоретичному, методологічному та практичному підході, що охоплює філософські, правові, кримінологічні, економічні, соціологічні, порівняльно-правові та історичні аспекти, дослідження розкриває еволюцію правового регулювання спеціальної конфіскації, аналізує національну політику, пріоритетні напрями міжнародного співробітництва, практику ЄСПЛ, зарубіжну практику в цій сфері. Розкривається еволюція правового розуміння спеціальної конфіскації, яка трансформувалася від традиційного погляду на конфіскацію як покарання до визнання спеціальної конфіскації як окремого правового інституту, що виходить за межі простого покарання. Аналіз результатів наукових розвідок щодо концептуальних питань інституту спеціальної конфіскації свідчить про те, що на сучасному етапі становлення громадянського суспільства та розвитку соціальної та правової держави, Україна послідовно, відповідно до вимог безвізового діалогу з ЄС, імплементує міжнародні стандарти до національного кримінального законодавства щодо запровадження ефективних заходів запобігання злочинності. Охарактеризовано національну політику спеціальної конфіскації у контексті відповідності міжнародним стандартам та рекомендаціям, що дозволило виокремити стратегічні напрями щодо об’єкта конфіскації, процедурних аспектів та міжнародного співробітництва. З огляду на це доведено, що національна політика має встановити чіткі механізми для реалізації конфіскаційних процедур та ґрунтуватися на принципі «crime does not pay». При цьому, доцільно включати ресурси для розслідування фінансових злочинів, застосування кримінальних санкцій, сприяння міжнародній співпраці та використання міжнародних ресурсів у цій сфері. Узагальнення також підкреслює важливість точності та об'єктивності кримінологічної інформації та необхідність формування системи пошуку та конфіскації майна, здобутого незаконним шляхом, включаючи майно, що перебуває за кордоном. Визначено пріоритетні напрями міжнародного співробітництва у сфері застосування інституту спеціальної конфіскації, які включають: обмін інформацією про майно та використання міжнародних баз даних; запровадження спільних стандартів та принципів застосування спеціальної конфіскації, у тому числі, створення механізмів для визнання та виконання рішень про спеціальну конфіскацію; правову допомогу у розслідуванні злочинів, які становлять реальну загрозу для національної, фінансової, економічної безпеки країни, екстрадиції осіб, виконанні запитів на арешт, заморожування та конфіскацію майна; співпрацю з міжнародними організаціями; технічну та фінансову підтримку та підвищення кваліфікації. Аргументовано доцільність створення централізованих реєстрів активів та спільних механізмів ідентифікації та пошуку активів на території України для подальшої передачі інформації до міжнародних реєстрів, що допоможе у здійсненні конфіскації, зокрема в контексті розширеної конфіскації в ЄС. Україна має вдосконалити свої можливості з відстеження та повернення активів, щоб ефективно виявляти, знаходити та конфісковувати незаконні активи, як на внутрішньому, так і на міжнародному рівні. У ході дослідження проаналізовано матеріальну та процесуальну основу законодавчого визначення спеціальної конфіскації, як іншого заходу кримінально-правового характеру, національну правозастосовну практику та конвенційні норми і міжнародні стандарти щодо інституту спеціальної конфіскації, що дозволило визначити засади правозастосування спеціальної конфіскації, у національній правовій системі. До них належать: верховенство права; справедлива рівновага; пропорційність; характер меж застосування спеціальної конфіскації; індивідуалізація; тягар доведення доцільності кримінально-правового заходу - спеціальної конфіскації; особливості предметів, до яких застосовується спеціальна конфіскація (гроші, цінності, інноваційні технології, обладнання, устаткування, активи, доходи, транспорт, тварини тощо). Доведено, що дотримання цих принципів допомагає уникнути зловживань та недбалого застосування цього інституту, сприяє ефективному запобіганню злочинності, відновленню справедливості у суспільстві та підвищенню довіри до правової системи. Встановлено, що існують проблеми у законодавчому регулюванні і в практичному застосуванні інституту спеціальної конфіскації, які потребують невідкладного вирішення. Серед основних проблем можна виділити недостатню чіткість та консистентність правового регулювання, процедури застосування спеціальної конфіскації, що обмежує можливості ефективного використання інструментів спеціальної конфіскації. Виявлено, що суди при застосуванні спеціальної конфіскації можуть допускати помилки, не розмежовуючи майно, що підлягає конфіскації, від речових доказів. Дата реєстрації 2024-07-19 Додано в НРАТ 2024-08-29 Закрити