Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0824U002914, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії, 032, Історія та археологія

Дата захисту

30-08-2024

Статус

Захищена

Назва роботи

Військові музеї Збройних сил України як осередок національно-патріотичного виховання молоді (1991-2021)

Здобувач

Шкорубська Віта Петрівна,

Керівник Щеглов Андрій Юрійович
Керівник Машталір Вадим Віталійович
Опонент Гаврилюк Світлана Віталіївна
Опонент Філіпчук Наталія Олександрівна
Опонент Муравська Світлана Василівна
Рецензент Бураков Юрій Васильович

Опис

АНОТАЦІЯ Шкорубська В.П. Військові музеї Збройних сил України як осередок національно-патріотичного виховання молоді (1991-2021). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 032. Історія та археологія. – Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, Львів, 2024. У дисертації висвітлені результати комплексного аналізу діяльності військових музеїв Збройних Сил України з національно-патріотичного виховання молоді у період від проголошення Незалежності держави до початку повномасштабної російської агресії (1991–2021). На основі осмислення історичної генези національно-патріотичного виховання молоді в українському контексті з’ясовано освітню місію військового музейництва в сучасній Україні. У вступній частині дисертації наведені аргументи щодо актуальності та наукової новизни досліджуваної проблеми. Визначені такі компоненти як практичне і теоретичне значення, мета, завдання, об’єкт і предмет дослідження. Проаналізовано історіографію, охарактеризовано джерельну базу дослідження, визначено методологічні засади й відповідний науковий інструментарій праці. Стверджено, що тема наукового дослідження є актуальною в умовах сучасної російсько-української війни. Аналіз історичної літератури виразно засвідчив відсутність праць з національно-патріотичного виховання молоді засобами військово-історичних музеїв. Не повною є картина щодо розвитку музейних інституцій вищих військових навчальних закладів і повністю відсутні дослідження з історії становлення та розвитку гарнізонних музеїв, музеїв-кімнат у військових частинах Збройних Сил України. У другому розділі роботи охарактеризований історичний процес становлення та розвитку військових музеїв в Європі та Україні. Підтверджено твердження про історію виникнення військово-історичних музеїв на зламі ХVІІІ–ХІХ століть у Європі, що було пов’язано, головним чином, із тотальною мілітаризацією суспільств. Встановлено, що Україна активно включилася у всеєвропейський процес розбудови військових музеїв, як освітньо-культурних закладів. Обґрунтовано, що в радянській Україні усі музеї, як і інші заклади культури і освіти, перебували під сильним комуністичним ідеологічним тиском. Пам’ятки історії пов’язані з національно-патріотичним рухом нищилися, відбувалася непомірна героїзація участі у Другій світовій війні, замовчувалися втрати солдатів і офіцерів, прорахунки вищого командування тощо. Підтверджено, що головним осередком збору, упорядкування та пропаганди національних військово-історичних традицій серед музеїв Збройних Сил України є Національний військово-історичний музей України у столиці, який засновано 1995 р. Відзначено, що за допомогою унікальних пам’яток духовної, інтелектуальної, матеріальної культури військові музеї активно проводять національно-патріотичне виховання молоді. Охарактеризована існуюча нормативно-правова база щодо організації діяльності військово-історичних музеїв (кімнат бойових традицій) у Збройних Силах України. Зроблено висновок, що вона є досить ґрунтовною і дозволяє дієво проводити роботу військово-історичних музеїв з національно-патріотичного виховання молоді. Однак окремі її положення потребують удосконалення та осучаснення з урахуванням Порівняльний аналіз мережі військових музеїв за адміністративно-територіальним поділом України встановив, що лідером за кількістю музеїв цього профілю є Львівська область, яка налічує 12 військово-історичних музеїв. Такі області, як Херсонська та Закарпатська, взагалі не мають жодного військово-історичного музею. В Україні військово-історичні музеї складають 6,3 % від загальної кількості державних музеїв – 94 з 1 487. Звернуто увагу на те, що в Україні немає спеціалізованих військових музеїв з багатьох періодів військової історії країни. Крім того, украй мало меморіальних військових музеїв та музеєфікованих пам’яток військової історії. Тому мережа військово-історичних музеїв потребує ґрунтовнішого аналізу її кількісних і якісних характеристик, проведення досліджень з її прогнозування, які мають бути складовою господарського планування й управління культурою на наступні роки. Зроблено висновок, що із початком війни проти України у 2014 р., музейні установи зіштовхнулись з цілим рядом проблем у своїй діяльності. Музеї у воюючій країні у досліджуваний період активно сприяють національно-патріотичному вихованню її захисників та підвищують можливості опору суспільства окупанту, консолідуючи його на боротьбу. Ключові слова: музей, військовий музей, військово-історичний музей, історія України, російсько-українська війна, гібридна війна, національно-патріотичне виховання, військово-патріотичне виховання, національна ідентичність, ідеологія, пропаганда, наратив, Збройні Сили України, експозиція, стаціонарні та пересувні виставки, фондова робота, культурно-освітня робота, заклади вищої освіти, музеї військових частин, мілітарна спадщина, музеєзнавство.

Дата реєстрації

2024-08-29

Додано в НРАТ

2024-08-29