Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0824U003485, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії, 081, Право

Дата захисту

19-09-2024

Статус

Наказ про видачу диплома

Назва роботи

Цивільно-правова охорона інтелектуальної власності у сфері програмного забезпечення

Здобувач

Пономаренко Михайло Віталійович,

Керівник Бошицький Юрій Ладиславович
Опонент Штефан Олена Олександрівна
Опонент Носік Юрій Володимирович
Опонент Бригінець Олександр Олексійович
Рецензент Венецька Марина Віталіївна

Опис

У дисертації досліджено правові аспекти охорони інтелектуальної власності у сфері програмного забезпечення. Розкрито поняття та основні елементи програмного забезпечення, що підлягають цивільно-правовій охороні за законодавством України. Проаналізовано процес становлення правового регулювання охорони програмного забезпечення (ПЗ) як комплексного об’єкта інтелектуальної власності та визначено обсяг цивільно-правової охорони окремих його об’єктів. Особливу увагу приділено аналізу правовідносин між суб’єктами права інтелектуальної власності на програмне забезпечення, включаючи питання надання ліцензій на його використання. Проведено порівняльно-правовий аналіз стандартів захисту права інтелектуальної власності на програмне забезпечення в Україні та світі. Найдокладніший акцент у дисертаційній роботі зроблено на необхідності запровадження спеціалізованого права sui generis для програмного забезпечення з метою надання адекватного правового захисту в умовах цифрової економіки. Програмне забезпечення має унікальні характеристики, такі як можливість легкого копіювання, швидке застарівання та висока залежність від технічного середовища. Ці особливості вимагають спеціального підходу до правового регулювання, яке може бути реалізовано через запровадження права sui generis. Досліджено існуючий стан проблеми тлумачення та правозастосування положень цивільного законодавства України, що регулюють права інтелектуальної власності на програмне забезпечення. В процесі дослідження встановлено, що основна проблема кваліфікації програмного забезпечення як об'єкта інтелектуальної власності полягає в його дуалізмі – одночасно як комплексного об’єкта та як комплексу об’єктів інтелектуальної власності. Це ускладнює визначення програмного забезпечення та його складових елементів у нормативному регулюванні. Також обґрунтовано розмежування комп'ютерних програм та програмного забезпечення як окремих об’єктів інтелектуальної власності. Авторське право на комп'ютерні програми забезпечує захист проти несанкціонованого копіювання, розповсюдження, модифікації та інших форм використання, але не включає охорону функціональних аспектів програми. На даний час, захист програмного забезпечення має включати комбінацію різних способів правової охорони, таких як патенти (для охорони інноваційних технічних рішень), торгові марки (для захисту бренду), авторське право (для захисту вихідного коду та документації) та комерційна таємниця (для охорони конфіденційної інформації). Досліджено критерії і підстави застосування різних способів захисту прав інтелектуальної власності на програмне забезпечення. Вибір відповідного способу захисту залежить від специфіки програмного продукту, його функціональних характеристик, комерційних цілей та інших факторів. Визначено основні типи програмного забезпечення, які можна виділити в залежності від їх функціонального призначення, що дало змогу ідентифікувати порядок визначення ефективного захисту та розпорядження правами інтелектуальної власності на різні модифікації програмного коду. Обґрунтовано, що за загальним правилом зміна функціонального призначення алгоритмів та технологій, що використовуються в програмному забезпеченні не є порушенням права інтелектуальної власності. Обґрунтовано необхідність впровадження єдиного термінологічного словника в сфері програмного забезпечення та запропоновано такий інструментарій, що спростить використання правової термінології у сфері програмного забезпечення, пришвидшить комунікацію між суб'єктами цивільних правовідносин, органами експертизи та судами. У дисертації також розглянуто способи захисту особистих немайнових і майнових прав на програмне забезпечення, проаналізовано практику захисту прав авторів та винахідників, а також висвітлено актуальні проблеми та тенденції у цій сфері. Визначено шляхи вдосконалення правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності на програмне забезпечення в умовах європейської інтеграції України. Обґрунтовано необхідність впровадження програми патентної експертизи за прискореною схемою задля підвищення ролі судової системи в сфері обігу програмного забезпечення для швидшого розгляду спорів про порушення прав інтелектуальної власності на ПЗ та забезпечення спеціалізації суддів для розгляду справ, пов'язаних із інтелектуальною власністю, включно з питаннями, пов'язаними з програмним забезпеченням. Аргументовано, що захист програмного забезпечення як комерційної таємниці дозволяє зберігати деталі інновації в таємниці без обмежень у часі, доки інформація залишається конфіденційною. Захист комерційної таємниці має переваги перед патентуванням, оскільки дозволяє охороняти інновації від конкурентів та широкого загалу без необхідності їх розкриття. Однак, комерційна таємниця не поширюється на елементи, які можна легко встановити законними способами, такими як зворотне проектування або незалежна розробка.

Додано в НРАТ

2024-12-09