Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U000416, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії, 271, Морський та внутрішній водний транспорт****

Дата захисту

Статус

Запланована

Назва роботи

Метод зменшення ризиків маневрування при буксируванні сейсмічного обладнання

Здобувач

Постніков Євген Євгенович,

Керівник Калініченко Євгеній Володимирович
Опонент Товстокорий Олег Миколайович
Опонент Торський Володимир Георгійович
Рецензент Гончарук Ірина Павлівна
Рецензент Дрожжин Олексій Леонідович

Опис

У дисертаційній роботі вирішене актуальне наукове завдання з розробки методу зменшення ризиків маневрування при буксируванні сейсмічного обладнання. В умовах розв’язаної повномасштабної війни Російської Федерації проти України виникає актуальне державне завдання забезпечення мореплавства у Чорному морі. Крім того, окупація Криму й відповідного шельфу призвела до ускладнення сейсмічної розвідки та видобутку корисних копалин для забезпечення енергетичної безпеки України. Після перемоги над країною-агресором виникне актуальне завдання оцінювання вичерпності ресурсів шельфу Чорного моря та побудови геолого-технологічних моделей виявлених родовищ. Сейсмічна розвідка моря проводиться відповідним обладнанням, яке, як правило, буксирується. Особливостями сейсмічної розвідки у районі Чорного моря є порівняно невелика глибина (у середньому близько 1240 м), що потребує оцінки ризиків маневрування при буксируванні сейсмічного обладнання. Буксирування будь-якого об’єкта в морі є окремим випадком судноводіння та потребує максимального рівня безпеки. Для вирішення цього актуального завдання необхідно вдосконалення відомих та розробки нових методів проведення морських буксирних операцій, які пов'язані з масовою доставкою до місця розвідувальних робіт постачання та обладнання на спеціалізованих плавучих спорудах, що мають ознаки «маломорехідних» об'єктів. Такі об'єкти, як правило, мають достатній запас плавучості, властивості непотоплюваності і стійкості, але не мають властивості ходовості та не є керованими. Основним фактором аварій на морі, які можуть перерости в надзвичайні ситуації, є порушення в сфері безпеки судноплавства. Статистика свідчить, що більшість з цих порушень призводять до навігаційних аварій. У свою чергу, найпоширенішою причиною навігаційних аварій, присутніх в 80% від їх кількості, є помилки судноводія. Таким чином, саме людський елемент ергатичної системи «судноводій – судно – середовище» в основному визначає ризик виникнення надзвичайної ситуації на морських суднах. Однак завдання мінімізації ризику навігаційної ситуації, особливо при буксируванні маломорехідного об’єкту, може бути вирішене тільки за допомогою обґрунтування та впровадження ефективних процедур управління ризиком, перелік яких містить у собі ідентифікацію та прогнозування (оцінку) ризику, виявлення його факторів, обґрунтування та реалізацію заходів щодо зміни статусу цих факторів. Метою цих заходів є досягнення такого мінімального ризику навігаційної ситуації, що можливо лише за існуючих обставин та умов судноплавства. Вони можуть бути спрямовані як на зниження ймовірності виникнення навігаційної ситуації, так і на зменшення її наслідків. Отже, для забезпечення безпечного буксирування сейсмічного обладнання виникає необхідність у створенні комплексу заходів, що зводять до мінімуму вплив невірно прийнятих рішень на загальний стан безпечної експлуатації всієї системи буксирування. Основою цього комплексу заходів є система управління ризиками. Тому наукове завдання яке полягає у підвищенні структурної стійкості системи «судно-буксир – сейсмічне обладнання», зниженні навігаційних ризиків і стабілізації обладнання під час маневрування, а також у підвищенні рівня навігаційної безпеки при виконанні буксирних операцій є актуальним для вирішення наявної проблемної ситуації. Вказана постановка завдання є важливим питанням для планування буксирної операції, що включає пророблення майбутнього маршруту, збір та обробку інформації щодо метеоумов, об’єкту, що буксирується, визначення ймовірні ризики та шляхи їх нівелювання, проведення розрахунків щодо забезпечення надійності буксирування, вироблення рекомендацій з проведення безпечної операції. Проте, попередньо розроблені моделі та методи не враховують особливостей проведення буксирних операцій маломорехідним об’єктом у Чорному морі, що й обумовлює актуальність дисертаційного дослідження.