Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U001233, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 31-08-2022 Статус Запланована Назва роботи Морфологічні аспекти репаративного остеогенезу за умов використання протипухлинної хіміотерапії Здобувач Рябенко Тетяна Василівна, Керівник Кореньков Олексій Володимирович Опонент Кривецький Віктор Васильович Опонент Старченко Іван Іванович Рецензент Винниченко Ігор Олександрович Рецензент Ткач Геннадій Федорович Опис Дисертаційна робота присвячена встановленню морфологічних змін і порівнянню гістоморфометричних, імуногістохімічних, електронно-мікроскопічних, спектроскопічних, денситометричних, біомеханічних показників репаративної регенерації довгої кістки скелета залежно від впливу на організм протипухлинних хіміопрепаратів, які найбільш часто використовуються для лікування онкологічних захворювань, що супроводжуються розвитком кісткових ускладнень. Розвиток в організмі злоякісних новоутворень спричиняє виникнення порушень кісткового метаболізму у вигляді остеопорозу та метастатичного ураження кісток, що значно підвищує ризик перелому у таких пацієнтів, навіть при незначній дії зовнішнього механічного фактору. При цьому загоєння перелому кістки у онкологічних хворих дуже часто може відбуватися на тлі дії на організм протипухлинних хіміопрепаратів, оскільки вони призначаються на тривалий проміжок часу і є одним із основних методів лікування онкологічної патології. Проаналізувавши наукові джерела ми впевнилися у наявності наукових праць, присвячених дії протипухлинної хіміотерапії на фізіологічну регенерацію кісткової тканини, проте досліджень щодо її впливу на морфологію репаративної регенерації довгої кістки скелета ми не виявили. Тому метою нашої роботи стало встановлення морфологічних змін репаративного остеогенезу довгих трубчастих кісток за умов дії на організм протипухлинних хіміопрепаратів. Для реалізації поставленої мети ми провели експериментальне дослідження на 480 білих лабораторних щурах 7-го місячного віку. Усім тваринам за допомогою бормашини шароподібною фрезою за малих обертів і з охолодженням у середині діафіза стегнової кістки наносився дефект діаметром 2 мм до кістковомозкового каналу. Далі щури були поділені на контрольну (n = 24, без уведення протипухлинних препаратів) і три експериментальні (I, II, III, n = 72) групи, яким після травми та через кожну наступну 21-шу добу (триразово) внутрішньовенно вводили відповідний протипухлинний хіміопрепарат: I-й групі – доксорубіцин (60 мг/м²), II – 5-фторурацил (600 мг/м²), III – метотрексат (40 мг/м²). Дослідження травмованих кісток здійснювали на 15-ту, 30-ту, 45-ту, 60-ту добу загоєння дефекту за допомогою комп’ютерної томографії, растрової електронної мікроскопії з рентгенівською енергодисперсійною спектроскопією, гістоморфометричного, імуногістохімічного, біомеханічного та статистичного методів. Проведене експериментальне дослідження дало можливість установити, що за умов дії на організм протипухлинних хіміопрепаратів відбувається сповільнення формування ретикулофіброзної кісткової тканини з подальшою затримкою її перебудови у пластинчасту. При цьому на ранніх стадіях репаративного остеогенезу незріла кісткова тканина утворювала широкі міжтрабекулярні простори, заповнені сполучною тканиною, а також чітко простежувалася межа між материнською кісткою та регенератом. На 15-ту і 30-ту добу в ділянці травми встановлене збільшення кількості сполучної тканини з одночасним зменшенням ретикулофіброзної кісткової тканини. Так, на 15-ту добу експерименту площа незрілої кісткової тканини була нижчою, ніж у контролі, на 15,42 % (р = 0,006) у I експериментальній, на 5,63 % (р = 0,33) – у II групі, на 8,29 % (р = 0,04) – у III групі. На 30-ту добу після травми прослідковувалася подальша тенденція до cповільненого формування кісткових балок ретикулофіброзної кісткової тканини, про що свідчить зменшення її площі: в I експериментальній групі – на 32,36 % (р = 0,002), у II – на 30,04 % (р = 0,75) та в III – на 10,96 % (р = 0,21) порівняно з контрольною групою. Починаючи із 45-ї доби і до 60-ї доби експерименту спостерігалася затримка утворення пластинчастої кісткової тканини регенерату: у I групі на 56,35 % (р ˂ 0,0001) та 49,59 % (р ˂ 0,0001), у II групі – на 13,75 % (р=0,02) та 11,07 % (p = 0,008), у III групі – на 40,56 % (р ˂ 0,0001) та 26,84 % (р ˂ 0,0001) порівняно з контролем. Поряд із цим на 15-ту і 30-ту добу експерименту під дією протипухлинних хіміопрепаратів у кістковому регенераті встановлено збільшення активності експресії маркера кісткової резорбції катепсину К на 7,00–9,37 % (p < 0,05) у I експериментальній групі, на 5,38–7,61 % (p < 0,05) – у II групі та на 9,13–11,12 % (p < 0,05) – у III групі. При цьому інтенсивність забарвлення цитоплазми остеоцитів була високою (+++). На 45-ту добу і в останній термін експерименту також спостерігалося збільшення активності катепсину К порівняно з контрольною групою на 17,20 % (p = 0,0012), 13,23 % (p = 0,0011), 18,50 % (p = 0,0002) та на 25,72 % (p = 0,0002), 17,64 % (p = 0,003), 22,76 % (p ˂ 0,0001) відповідно, проте інтенсивність забарвлення цитоплазми імуноактивних клітин визначалась як помірна (++). У свою чергу динаміка експресії клітинними елементами регенерату маркера кісткоутворення остеопонтину у тварин усіх експериментальних груп мала протилежний характер і на початку експерименту була слабо виражена. Дата реєстрації 2025-04-10 Додано в НРАТ 2025-04-10 Закрити