Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U001245, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 11-04-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Еволюція судової системи Африканського Союзу: проблеми теорії та практики Здобувач Улиганець Вікторія Євгенівна, Керівник Оніщенко Наталія Миколаївна Опонент Тимченко Леонід Дмитрович Опонент Медведєва Марина Олександрівна Рецензент Кресін Олексій Веніамінович Рецензент Проценко Ірина Миколаївна Опис Дисертацію присвячено комплексному дослідженню інституційно-правових засад становлення та розвитку судової системи Африканського Союзу. У роботі висвітлено генезу системи міжнародного правосуддя на теренах цієї регіональної міжнародної організації в концептуально-історичному і теоретико-прикладному контекстах, з акцентом на багаторівневий захист прав людини і народів, багатовимірний вплив на формування сучасного юридичного ландшафту континенту. Проаналізовано ключові міжнародно-правові акти, покладені в основу діяльності Африканського Союзу, передусім його судової системи, котра динамічно еволюціонує. Актуальність дисертаційної роботи обумовлена важливістю висвітлення особливостей функціонування судової системи Африканського Союзу, а також практики тлумачення та застосування відповідними органами міжнародно-правових норм. Розкрито концептуальні ідеї, що посприяли подальшому розвитку міжнародно-правових засад організації та діяльності судової системи Африканського Союзу. Проаналізовано юридичні та організаційні проблеми, що виникають у цій сфері, а також роль судової практики в їх вирішенні. Визначено концептуально-методологічні підходи до розуміння особливостей понятійно- категоріального апарату, характерні риси сучасної практики його застосування. Наголошено, генеза та еволюція системи міжнародного правосуддя в Африці дали підстави автору для твердження про те, що виразні ідеї панафриканізму проглядалися на етапі створення Організації Африканської Єдності та формування організаційного механізму, а з моменту створення Африканського Союзу до ухвалення Протоколу Малабо 2014 р. спостерігався відхід від цих ідей у напрямі конвергенції з європоцентричними підходами. Наразі в африканській правовій реальності простежується пріоритет модернізованого панафриканізму, що має визначальне значення для розвитку інституційно-правового механізму Африканського Союзу, важливою складовою якого є судова система. У роботі розкрито історико-правові чинники, що вплинули на становлення органів міжнародного правосуддя Африканського Союзу. Досліджено, зокрема, як Берлінська конференція (1884–1885 рр.) і розподіл Африки між колоніальними державами та перерозподіл колоній зумовили міжнародну, міжнаціональну, міжетнічну нетерпимість. Наведене призвело до значної кількості спорів і конфліктів міжнародного та неміжнародного характеру, детермінувавши процес становлення судових та квазісудових органів на відповідних історичних етапах, що позитивно вплинуло на розвиток регіонального міжнародного права. Значну увагу приділено становленню судової системи в рамках Організації Африканської Єдності, особливостям закладення підвалин майбутньої системи міжнародного правосуддя на регіональному рівні. Проаналізовано передумови формування та вплив окреслених чинників на вибір організаційно-правових форм відповідних квазісудових органів, а також механізми реалізації покладених на них функцій і повноважень. У дисертації висвітлено особливості процесу прийняття Банжульської хартії з прав людини і народів 1981 р., що стало визначальною подією в становленні регіональної системи захисту прав людини та народів на Африканському континенті. Розкрито роль Банжульської хартії 1981 р. у закріпленні унікального підходу до консолідації індивідуальних і колективних прав людини та народів, що відповідає африканській етнофілософії стосовно комунітарного характеру суспільства, враховує архетип його правового мислення та відображає властиву правову культуру. Доведено, що Банжульська хартія 1981 р. у площині координат африканських цінностей і традицій становить правові засади функціонування самобутньої регіональної системи захисту прав людини та народів, що ґрунтується на міжнародному праві, враховує досвід європейської та міжамериканської регіональних систем захисту прав людини, зважаючи на міжнародно-правові звичаї, культурне різноманіття та історичну специфіку регіону. Розкрито змістове наповнення поняття «прав народів» у контексті Банжульської хартії 1981 р. з урахуванням усталеної практики Банжульської комісії з прав людини і народів та Африканського суду з прав людини і народів. Ця Хартія визначає права народів у світлі колективних прав, серед яких: право на самовизначення, розвиток, мир і безпеку, природні ресурси, безпечне довкілля. Вона не містить дефініції «прав народів», проте розмежовує їх від індивідуальних. При цьому узагальнено, що Банжульська комісія інтерпретує поняття «прав народів» як колективні права, суб’єктом права на захист яких є спільноти / групи, які мають певну ідентичність, вони пов’язані спільною історією, культурою, мовою та/чи територією. Встановлено, що право на захист, відповідно до практики Банжульської комісії з прав людини і народів та Африканського суду з прав людини і народів, мають спільноти / групи. Дата реєстрації 2025-04-11 Додано в НРАТ 2025-04-11 Закрити