Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U001246, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 04-06-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи ОСОБЛИВОСТІ МІКРОБІОЦЕНОЗУ ШКІРИ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНІ ДЕРМАТОЗИ, ЩО ОТРИМУЮТЬ ІМУНОСУПРЕСИВНУ ТЕРАПІЮ, ТА МЕТОДИ ЇХ КОРЕКЦІЇ Здобувач Олійник Ольга Іванівна, Керівник Кутасевіч Яніна Францівна Опонент Ємченко Яна Олександрівна Опонент Болотна Людмила Анатоліївна Опонент Федорич Павло Володимирович Рецензент Волкославська Валентина Миколаївна Опис Дисертація присвячена удосконаленню ефективності терапії у хворих на хронічні дерматози, що отримують імуносупресивну терапію (ІСТ), шляхом розробки комплексного методу лікування з урахуванням змін мікробіоценозу шкіри хворих. До дослідження увійшли 229 пацієнтів з тяжкими імунозалежними хронічними дерматозами. З них 172 особи хворих на псоріаз, 23 особи хворих на акантолітичний пемфігус і 34 особи, хворих на алергодерматози. До контрольної групи увійшли 17 клінічно здорових осіб. Для оцінювання тяжкості хронічних дерматозів використовували стандартні індекси. Зокрема, ступінь тяжкості псоріазу визначали за допомогою індексу PASI, АД за шкалою SCORAD, а клінічну картину екземи оцінювали за індексом EASI, оцінку тяжкості акантолітичного пемфігусу -за індексом IKEDA. У структурі супутньої патології у хворих на акантолітичний пемфігус бактеріальні ускладнення виявляли у 92,3 % пацієнтів, які отримували СГКС, і 70 % пацієнтів, що отримували комбіновану терапію СГКС і ЦС. Мікробіологічний аналіз осередків ураження показав домінування стафілококів, які становили 77,8 % ізольованих штамів (133 штами). Corynebacterium, Streptococcus і Micrococcus зустрічались рідше – 5,9 %, 6,4 %, і 9,9 % відповідно. У здорових осіб стафілококи вилучались у 88,9 % випадків (40 штамів). Усього з осередків ураження, інтактної шкіри хворих на алергодерматози, псоріаз і контрольних ділянок шкіри здорових осіб було вилучено 171 клінічний штам мікроорганізмів від хворих і 45 штамів від здорових осіб. Ступінь загального мікробного обсіменіння варіював від 103 до 107КУО/см², причому цей показник був вищим у хворих з помірним і важким перебігом. У хворих на псоріаз, які отримували ІСТ, рівень обсіменіння також був підвищеним для помірного і важкого перебігу відповідно, але нижчим, ніж при алергодерматозах. На інтактних ділянках шкіри хворих з алергодерматозами також спостерігалося підвищення рівня обсіменіння S. aureus, яке зростало зі збільшенням тяжкості захворювання та застосуванням ІСТ. Значна щільність колонізації свідчила про виражену дисбіозну зміну мікробіоценозу з витісненням коменсальних видів, таких як S. epidermidis. У біотопах слизових оболонок хворих на акантолітичний пемфігус також переважали Staphylococcus spp., часто в асоціації з мікроорганізмами роду Streptococcus. Отримані результати підкреслюють важливість моніторингу мікробного складу уражених та інтактних ділянок шкіри у хворих на хронічні дерматози, особливо за умов проведення ІСТ. Виявлення асоціацій патогенних мікроорганізмів із тяжкістю перебігу захворювань потребує корекції антибактеріальної терапії та впровадження заходів із відновлення балансу мікробіоценозу. Терапія СГКС та ЦС у пацієнтів із псоріазом демонструє вплив на рівень прозапальних і протизапальних цитокінів, зокрема IL-6 та IL-10. Дослідження показало, що рівень IL-6 у пацієнтів до початку лікування значно перевищував нормальні значення. Проведена терапія сприяла зниженню цього показника в усіх групах, однак найбільш виражене зниження відзначалося в групі, що отримувала цитостатичну терапію. Підвищення IL-10 у всіх групах пацієнтів до лікування вказує на намагання організму збалансувати імунну відповідь через активацію протизапальних механізмів. Після лікування вміст IL-10 знижувався, проте залишався вищим за нормальні показники. Найменше зниження IL-10 спостерігалося в групі, яка не отримувала СГКС. У пацієнтів з псоріазом до початку ІСТ рівень IL-8 у сироватці крові перевищував показники контрольної групи у 2,6–3,6 рази. Після лікування у II-IV групах його концентрація знижувалася до референтних значень, тоді як при використанні СГКС зниження було менш вираженим. Рівень TNF-α у крові пацієнтів до лікування перевищував показники контрольної групи (р ≤ 0,05). Після терапії TNF-α достовірно знижувався у всіх групах, але найменше – при призначенні СГКС. Концентрація IFN-γ у сироватці крові на початку лікування перевищувала норму більш ніж у 2 рази. Після терапії його рівень недостовірно знижувався в I-IV групах, але значно зменшувався у хворих, які отримували ЦС або ЦС+СГКС (р ≤ 0,07; р ≤ 0,002). Усі пацієнти на акантолітичний пемфігус мали достовірно підвищені рівні IL-6, IL-8, IL-10, TNF-α та IFN-γ порівняно з контролем (р<0,001), що свідчило про активну фазу запалення. Через місяць після лікування спостерігалося зниження рівнів цитокінів, більш виражене у групі комбінованої терапії. Призначення лінезоліду (600 мг 2 рази на добу, 10–14 днів) пацієнтам із вторинними піодерміями призвело до елімінації і зниження частоти виділення S. aureus у 7,3 рази. Терапія з використанням мупіроцину 2 % у формі мазі виявилася ефективною: регрес ознак піодермії відзначено у 91,8 % випадків; клінічну ремісію – у 27,9 %, значне покращення – у 52,4 %. Застосування диференційованого підходу до ІСТ та антибактеріальних засобів у складі комплексного лікування хронічних дерматозів дозволяє досягти стійкої ремісії, знизити фармакологічне навантаження і покращити якість життя пацієнтів Дата реєстрації 2025-04-11 Додано в НРАТ 2025-04-11 Закрити