Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U001350, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії, 081, Право

Дата захисту

Статус

Запланована

Назва роботи

Правозастосовча дискреція в умовах соціальної кризи: теоретико-правові аспекти

Здобувач

Іванченко Ярослав Миколайович,

Керівник Міхайліна Тетяна Вікторівна
Опонент Міхневич Людмила Володимирівна
Опонент Бєлова Мирослава Володимирівна
Рецензент Коваль Ірина Федорівна
Рецензент Мартинюк Олексій Володимирович

Опис

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню правозастосовчої дискреції в умовах соціальної кризи. У розділі 1 «Загальнотеоретичний аналіз впливу соціальних криз на правозастосовчу діяльність» досліджено теорію соціальної кризи у площині правозастосовчої діяльності; поняття, ознаки правозастосовчої дискреції та її роль у регулюванні соціальних процесів; детермінанти аналізу правозастосовчої дискреції в умовах соціальної кризи. Проаналізовано причини формування сучасних соціальних криз у світі. Виявлено чинники, які зумовлюють розгортання соціальної кризи в Україні. Констатовано, що поряд з іншими, одним з чинників, що впливає на динаміку соціальної кризи в Україні, є проблеми правозастосування взагалі та правозастосовчої дискреції зокрема. Одним з наслідків цього є зниження довіри до державно-правових інституцій, зростання правового нігілізму та інших форм деформованої правосвідомості, що, у підсумку призводить до поглиблення кризових явищ. Зроблено висновок, що оскільки життя не є шаблонним, наявність правозастосовчого розсуду у державних органів та посадових осіб спрямована на врахування нестандартних ситуацій та певних особливостей типових соціальних відносин. Під час соціальних криз кількість таких правозастосовчих випадків зростає експоненціально, оскільки нові соціальні умови продукують і нові типи соціальних конфліктів. Тому під час соціальної кризи наявність інституту правозастосовчої дискреції може, у рівній мірі, як допомогти утвердженню принципу верховенства права, захисту прав і свобод людини і громадянина, так і остаточно зневірити особу у функціонуванні державних та правових інституцій. Розкрито різну роль правозастосування та правозастосовчої дискреції у правових системах романо-германського, англо-саксонського типу та систем конвергентного типу (у тому числі, пострадянського права). У розділі 2 «Правозастосовча дискреція в умовах воєнного стану в Україні» здійснено системний аналіз особливостей правозастосовчої дискреції в умовах воєнного стану у галузевому правознавстві; принципу правової визначеності та значення його дотримання для правозастосовчої дискреції в умовах воєнного стану; меж правозастосовчої дискреції в умовах воєнного стану в Україні. Проаналізовано особливості правозастосовчої дискреції у галузевому правознавстві. Частину 2 ст. 19 Конституції України пропонується викласти у такій редакції: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з дотриманням загальних принципів права», оскільки підхід, що спостерігається у Конституції України наразі, здебільшого характеризує позитивіський підхід до права (що є пережитком пострадянської правової системи), без урахування його природно-правових засад. Акцентується увага на тому, що абсолютно недопустимою є міра дискреції, коли рішення приймається відповідними державними органами та посадовими особами виключно на основі свого права приймати таке рішення та власної правосвідомості, не приймаючи до уваги фактичні та нормативні підстави. У тому числі, наявність нормативно закріпленого правильно оформленого документа (пакету документів) має бути гарантією прийняття відповідного правозастосовчого рішення, без урахування сумнівів правозастосовчого органу. Робиться висновок, що універсальними чинниками, які встановлюють межі правозастосовчої дискреції мають визнаватися права і свободи людини, загальні принципи права та «дух права». Вони не залежать від виду правовідносин та конкретного правозастосовчого випадку, тому їх фіксація у загальних нормах щодо дискреційних повноважень відіграватиме роль запобіжника у разі надмірності правозастосовчого розсуду.

Додано в НРАТ

2025-04-26