Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U001360, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії, 222, Медицина

Дата захисту

Статус

Запланована

Назва роботи

Передопераційна діагностика та прогнозування ускладнень на ургентну патологію тонкої кишки

Здобувач

Олефір Олександр Станіславович,

Керівник Криворучко Ігор Андрійович
Опонент Польовий Віктор Павлович
Опонент Чобей Степан Михайлович
Рецензент Тамм Тамара Іванівна
Рецензент Тимченко Михайло Євгенович

Опис

Як свідчать проведені дослідження у хворих на некроз тонкої кишки до операції вірогідно спостерігалось зниження таких показників в крові, як тромбоцити (в середньому на 21,1%), МНО (в середньому на 73,3%), антитромбіну (в середньому на 23,9%) на тлі зниженого артеріального тиску в середньому на 37,9% та абдомінального перфузійного тиску на 7,4% (р  0,01). При цьому, були отримані вірогідні значення для показників, які були підвищені при некрозі тонкої кишки до операції: Д-димер (в середньому на 14,9%), фібриноген (в середньому на 13,7%) та АЧТВ (в середньому на 12,7%) (р  0,01). Д-димер продемонстрував хороші діагностичні показники (AUC 0,880) при тромбоемболічній оклюзії верхньої брижової артерії, але його чутливість та специфічність коливалась в різних діапазонах при різній патології. У обстеженої нами групи хворих було зареєстровано широкі коливання показника I-FABP – від 199,8 до 2189,6 pg/ml. Аналіз співвідношення шансів та ймовірності прогнозування ранньої летальності пацієнтів до операції показав про відповідність тільки одного з досліджуваних показників рівню 80 % і вище, а саме шкали SOFA (89,1%). При проведенні регресійного аналізу ми підтвердили хорошу залежність летальності у цих хворих від розвитку полісистемних порушень у післяопераційному періоді: AUC = 0,814, 0,95% ДІ 0,728–0,896, з чутливістю 81,2% і специфічністю 74,6%. Алгоритм вибору завершення операціі після резекції тонкої кишки при її некрозі за модифікованої методикою Пауля-Мікулича, що полягає в наступних передумовах: достовірними факторами ризику, які нерідко призводять до несприятливих наслідків, вважають наявність нестабільної гемодінамики при надходженні хворих до стаціонару та наявність абдомінального сепсису. Коли екстрена операція при стабільній гемодинаміці пов’язана з розширеними резекціями тонкої кишки у слабких пацієнтів із дуже поганим загальним станом, або під час хірургічного втручання з приводу генералізованого перитоніту, відновлювальні процедури можуть бути також протипоказаними під час першого хірургічного втручання. Для вибору інших тактичних підходів ми покладалися на такі критерії: 1) при відсутності факторів ризику неспроможності та летальності до- та під час операції при некрозі тонкої кишки виконувалась резекція сегменту тонкої кишки з анастомозом за типом «бок в бок»; 2) при нестабільній гемодинаміці без перитоніту – резекція сегменту тонкої кишки без анастомозу →лапаростомія та «secodlook» стратегія через 48-72 год; 3) при нестабільній гемодинаміці з перитонітом – резекція сегменту тонкої кишки без анастомозу, NPWT з негативним тиском та «secodlook» стратегія через 48-72 год. Розроблений діагностично-лікувальний підхід дозволив знизити загальну частку хворих із зареєстрованими загрозливими для життя ускладненнями різного ступеню тяжкості за Clavien-Dindo у вигляді моноорганних або полісистемних порушень (IVa та IVb ступенів) з 8,9% до 5,7% та з 6,5% до 2,9%, відповідно, а 30-добову летальність з 17,1% до 9,5% (213,330, p0,010).

Додано в НРАТ

2025-04-27