Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U001476, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії, 281, Публічне управління та адміністрування

Дата захисту

25-04-2025

Статус

Запланована

Назва роботи

Підвищення інституціональної спроможності місцевих органів влади в Україні.

Здобувач

Лукавенко Юрій Петрович,

Керівник Сидоренко Наталія Сергіївна
Опонент Покатаєв Павло Сергійович
Опонент Манжула Андрій Анатолійович
Рецензент Юнін Олександр Сергійович
Рецензент Трещов Мирослав Миколайович

Опис

У дисертації обґрунтовано комплекс концептуальних положень щодо підвищення інституціональної спроможності місцевих органів влади (далі – МОВ) в Україні та розроблено рекомендацій щодо вдосконалення управління цим процесом у практиці публічного управління. Найважливіші наукові результати, що характеризують новизну і розкривають логіку та зміст дисертаційного дослідження, полягають у тому, що уперше розроблено комплекс взаємопідтримуючих концептуальних положень щодо підвищення інституціональної спроможності місцевих органів влади в Україні в умовах воєнного стану, які базуються на досвіді успішної діяльності органів місцевої влади зарубіжних країн, сервісній філософії місцевої влади, на інтегральному підході до управління за критерієм мінімізації трансформаційних витрат, для реалізації чого запропоновано інструментарій оцінювання інституціональної спроможності з використанням розроблених методико-технологічних моделей та суб’єктивних і об’єктивних показників. У дисертації удосконалено матрицю характеристик інституціоналізації місцевої влади в Україні, координати якої представляють собою перелік критично важливих характеристик-орієнтирів цього інституту та розкривають зміст його основних функцій, визначених на основі сервісної філософії. Розвинуто положення науки щодо понятійно-категоріального апарату предметної сфери дослідження, зокрема уточнено поняття «інституціональна спроможність», «управління розвитком інституціональної спроможності», «трансакційні витрати»; підходи щодо дослідження зарубіжного досвіду функціонування місцевої влади, зокрема через порівняння успішних та негативних практик країн, що розвиваються; підходи до управління поведінкою суб’єктів місцевої влади України, зокрема визначено специфіку трансформації соціальних практик суб’єктів місцевої влади щодо надання публічних послуг; інтерпретацію інституціонального розвитку місцевої влади в Україні, зокрема поглиблено уявлення щодо процесу інституціональних змін, спрямованих на підвищення його ефективності шляхом зниження трансформаційних витрат, зокрема з урахуванням характеристик самого інституту місцевої влади як організації. На підставі аналізу наукових джерел за темою дослідження встановлено що, хоча успішний розвиток визначається низкою взаємопов’язаних чинників, головним з них є спроможні публічні інститути, оскільки економічні та людські ресурси для сприяння розвитку використовуються і управляються саме публічними інститутами. Не зважаючи на достатню дослідженість проблем інституціонального розвитку органів місцевої влади, проблематика підвищення їх інституціональної спроможності в умовах децентралізації влади в Україні та сучасних викликів, обумовлених широкомасштабною війною потребує детального осмислення. В умовах перманентного реформування відчувається нагальна потреба в обґрунтуванні комплексу концептуальних положень щодо підвищення інституціональної спроможності МОВ, діагностиці проблемних зон та розробці рекомендацій щодо їх ліквідації, що і обумовило вибір напряму наукового дослідження. Термін «інституціональна спроможність» визначається як здатність МОВ надавати якісні публічні послуги громадянам, тому в дослідженні використовувалися суб’єктивні показники, тобто рівень задоволеності клієнтів якістю послуг, отриманих від МОВ, для оцінки їх спроможності. Не зважаючи на триваюче домінування об’єктивних показників, таких як ефективність та результативність, для оцінки спроможності організацій публічного сектору, застосування суб’єктивних заходів відповідає світовим тенденціям за останні 20 років. Аналіз особливостей функціонування та розвитку МОВ з позиції інституціонального підходу дозволило виявити низку її базових та специфічних ознак як публічного інституту та визначити інтерпретаційні можливості застосування інституціонального підходу щодо реформування МОВ.

Додано в НРАТ

2025-05-02