Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U001479, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії, 023, Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація

Дата захисту

Статус

Запланована

Назва роботи

Церковний живопис Полтавщини XVII – початку XX століть: стилістика, іконографічні та техніко-технологічні особливості

Здобувач

Соколова Дарина Костянтинівна,

Керівник Шуліка Вячеслав Вікторович
Опонент Оляніна Світлана Валеріївна
Опонент Осадча Олена Анатоліївна
Рецензент Горбатенко Людмила Павлівна
Рецензент Ковальова Марія Миколаївна

Опис

Дисертація присвячена висвітленню результатів дослідження сакрального мистецтва Полтавщини XVII – початку XX ст. Мета роботи полягає у визначенні стилістичних, іконографічних та техніко-технологічних особливостей церковного живопису Полтавщини ХVII – початку XX ст., побудові цілісної картини його розвитку в регіоні. Об’єктом дослідження є церковний живопис Полтавщини XVII – початку ХХ ст. Предмет дослідження: техніко-технологічні, стилістичні та іконографічні особливості церковного живопису Полтавщини. Перший розділ дослідження присвячено аналізу історіографії, джерельній базі та обґрунтуванню методів дослідження. Аналіз історіографії дозволив оцінити ступінь вивчення проблематики та виділити кілька етапів у дослідженні сакрального мистецтва Полтавщини. До першого (донаукового) періоду належать записи та праці мандрівників, які подорожували через територію Полтавщини у XVII ст. Другий етап (від середини XIX – до початку ХХ ст.) відзначається значним інтересом до культових пам’яток регіону, ретельним їх документуванням та зусиллями щодо збереження. Період сталінського правління характеризується масовим знищенням церковних пам’яток та припиненням наукових пошуків у сфері церковного живопису. Наступним етапом стали 1960-ті – 1980-ті роки. Дослідники переважно розглядали сакральне мистецтво Полтавщини в контексті всього Лівобережжя або в поєднанні із сусідньою Слобожанщиною, що не давало змоги виділити та охарактеризувати регіональні особливості церковного живопису Полтавщини. Зі здобуттям Україною незалежності розпочався новий етап досліджень, який характеризується переосмисленням національної культурної спадщини. Попри пожвавлення наукової діяльності, дослідження останніх десятиліть не дають змоги побудувати цілісну картину розвитку церковного мистецтва регіону. Джерельну базу поділено на три групи: музейні колекції України; матеріали, зібрані під час дослідницьких поїздок авторки роботи Полтавщиною; архівні фотоматеріали та записи дослідників, що працювали у XX ст. У роботі застосовано комплексний підхід до вивчення церковного мистецтва Полтавщини, що охоплює іконографічний, компаративний, архівний, історичний методи, а також метод польових досліджень, метод систематизації та типологізації, художньо-технічний аналіз. Також застосовані спеціальні неінвазійні методи дослідження творів мистецтва зокрема оптичні методи, фотографічні, дослідження в ультрафіолетовому та інфрачервоному ділянках спектру. Другий розділ дослідження присвячено аналізу розвитку іконопису на Полтавщині у XVII – на початку XX ст., зокрема виявленню його стилістичних, іконографічних і техніко-технологічних особливостей. Процес розвитку церковного іконопису на території Полтавщини XVII – початку XX ст. було умовно розподілено на етапи. Перший етап охоплює період існування держави Військо Запорозьке (Гетьманщина) (1648 – 1764). Здобуття Гетьманщиною незалежності та вплив козацького стану на суспільно-політичні події, включаючи підтримку Православної церкви, сприяли розвитку церковного мистецтва на Лівобережжі, зокрема на Полтавщині. Остання чверть XVII ст. стала ключовим періодом для православної церкви в Україні, коли її перепідпорядкування (1686) московському патріархату призвело до уніфікації церковних структур за московськими стандартами. Незважаючи на формальне підпорядкування Київської митрополії московському патріархату церковна автономія частково зберігалась протягом усього XVIII ст. Другий етап охоплює період ХІХ – першої чверті XX ст. У цей час українське церковне мистецтво зазнало змін під впливом російської традиції. У процесі дослідження виявлено наступні іконописні осередки, що діяли на теренах Полтавської губернії в першій чверті ХХ ст. Це осередок в м. Переяслав, осередок у с. Манжелія, окремі майстри працювали в с. Опішня. Окремі підрозділи дисертації присвячені іконографії Св. Трійці, Ісуса Христа, Божої Матері, св. Миколая тощо. В цих підрозділах продемонстровані значні зміни в іконографії, символіці та стилістиці, що відбулись протягом XVII – XX ст. Під час дослідження техніко-технологічних особливостей іконопису Полтавщини типологізовано форми іконних дошок. Виявлено техніко-технологічні особливості живопису ікон Полтавщини. Тpетiй pоздiл присвячено аналізу розвитку монументального мистецтва Полтавщини в контексті суспільно-релігійних процесів XVII – початку XX ст. Особливу увагу присвячено іконографічним програмам монументальних розписів О. Я. Сокола, які збереглися у храмах Харкова та Полтави: церква св. Сампсонія Прочанолюбця в Полтаві (1909) та церква Трьох Святителів (Гольдбергівська) у Харкові (1915). У ході дослідження церковних пам’яток Полтавщини виявлено ще один комплекс монументальних розписів, який міг бути дотичним до творчої спадщини О. Я. Сокола (в співавторстві із О. Мурашко). Це розписи Богоявленської церкви в с. Обознівка Глобинського району Полтавської області (1901)

Додано в НРАТ

2025-05-02