Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U002315, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 01-07-2025 Статус Захищена Назва роботи Шляхи покращення віддалених функціональних результатів у хворих на рак ротової частини глотки III-IV стадії Здобувач Рахманов Васіф Вагіф Огли, Керівник Шпонька Ігор Станіславович Опонент Кушта Анна Олександрівна Опонент Лукач Ервін Венцелович Венцелович Рецензент Бондаренко Ігор Миколайович Рецензент Бондаренко Ніна Сергіївна Опис З метою визначення шляхів покращення функціональних результатів у хворих на рак ротової частини глотки III-IV стадії через оптимізацію вибору тактики лікування на основі комплексного клініко-морфологічного обстеження, імуногістохімічних досліджень та оцінки якості життя, проведено комплексне дослідження, що включало клініко-морфологічне обстеження, патогістологічний та імуногістохімічний аналіз вибіркових біоптатів, оцінку якості життя у 120 пацієнтів з раком ротоглотки ІII – IV стадій (T3-4N0-3M0-1), які проходили стаціонарне лікування у ЛОР-2 (онкологічному) відділенні КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» в період з 2018 по 2023 роки. Використовувалися загальноклінічні, морфологічні, гістологічні, імуногістохімічні (ІГХ) методи, флюоресцентна гібридізація in situ (Fluorescence In Situ Hybridization – FISH), оцінка якості життя хворих за спеціалізованим модулем опитувальника для оцінки ЯЖ пацієнтів з раком голови та шиї (European Organization for Research and Treatment of Cancer Quality of Life Questionnaire Head and Neck 43 – EORTC QLQ – H & N43) та біостатистичні методи аналізу результатів дослідження. Оцінка якості життя проводилася тричі (під час лікування та через 3 і 6 місяців після лікування) з дотриманням біоетичних принципів. Під час дослідження було проаналізовано результати обстеження та лікування 120 пацієнтів із плоскоклітинним раком ротоглотки віком від 37 до 80 років, середній вік – 59,3 (95 % ДІ 57,6 - 61,1) років. Чоловіки складали більшість (67,5 %) обстежених. Найчастішими скаргами хворих були біль у горлі (45,0 %), однобічний біль (26,7 %) та зміни голосу (16,7 %). Середній термін від появи симптомів до звернення становив 5,9 місяців (95 % ДІ 2,1 – 9,6). За класифікацією TNM, серед Т3–Т4 найбільш поширеною формою була T3N2M0 (20,8 % випадків). У всіх випадках (100 %) рак був представлений плоскоклітинною карциномою ротоглотки (ПККР), у 78 (65,5 %) випадках плоскоклітинною помірнодиференційованою формою раку, у 80 (66,7 %) випадах спостерігався незроговілий тип раку. ВПЛ-негативний рак (р16 -) зустрічався у 76 випадках (63,3 %), ВПЛ-позитивний рак – у 44 (36,7 %). Пацієнти з підвищеною експресією EGFR демонстрували вищу частоту тризму, що асоціювалося з агресивним ростом пухлини та її інвазією в навколишні тканини, що підтверджує її значення як прогностичного фактору розвитку ускладнень. У пацієнтів з позитивним ВПЛ статусом частота тризму була нижчою, хоча статистично значущих розбіжностей між ВПЛ-позитивними і ВПЛ-негативними групами щодо частоти тризму, метастазування та рецидивів не було виявлено (р>0,05). Аналіз якості життя пацієнтів показав, що наявність тризму корелювала з обмеженням відкривання рота (rs=0,44, р=0,013) та труднощами з мовленням (rs=0,40, р=0,028). Це значно впливало на повсякденну діяльність пацієнтів, що потребувало додаткових заходів реабілітації, спрямованих на покращення функціональних можливостей і ЯЖ. У хворих із тризмом жувальної мускулатури застосовувалася комплексна терапія, що включала медикаментозне лікування, психосоціальну підтримку та фізичну реабілітацію із поступовим механічним розтягуванням м’язів шляхом регулярного виконання спеціальних вправ із використанням системи реабілітації руху щелепи. У 66,7 % пацієнтів з тризмом спостерігався позитивний ефект через 1 місяць після реабілітації: розкриття щелепи збільшилося у середньому на 5,0 (95 % ДІ 3,0 – 8,0) см за медіанним значенням (р<0,001). Перевагами такого підходу до реабілітації, на думку пацієнтів, було самостійне застосування приладу у домашніх умовах, індивідуальний підбір налаштувань та швидкий результат у вигляді активного розтягнення м’язів, що полегшувало пацієнтам процедуру жування і в цілому поліпшувало їх якість життя. Отримані дані обґрунтовують необхідність впровадження персоналізованих підходів до лікування пацієнтів із раком ротоглотки пізніх стадій, із урахуванням молекулярно-біологічних характеристик пухлини, факторів ризику ускладнень та індивідуальних функціональних потреб. Визначені прогностичні біомаркери забезпечують можливість ефективної стратифікації ризиків рецидиву та ускладнень, а також формування програм ранньої реабілітації, спрямованих на збереження ключових функцій – жування, мовлення та ковтання. Комплексні реабілітаційні заходи мають стати інтегрованою складовою маршруту пацієнта. Дата реєстрації 2025-06-13 Додано в НРАТ 2025-06-13 Закрити