Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U002413, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії, 054, Соціологія

Дата захисту

Статус

Запланована

Назва роботи

Соціальні медіа як інструмент комунікації з громадськістю у кризових ситуаціях

Здобувач

Безуглова Валерія Дмитрівна,

Керівник Калашнікова Людмила Володимирівна
Опонент Болотова Вікторія Олександрівна
Опонент Сусська Ольга Олександрівна
Рецензент Лобанова Алла Степанівна
Рецензент Грабовець Ірина Володимирівна

Опис

Дисертацію присвячено теоретичному обґрунтуванню та емпіричній верифікації механізмів використання соціальних медіа у кризових комунікаціях з громадськістю. Актуальність теми зумовлена кардинальною зміною формату комунікації між органами влади та громадськістю завдяки розвитку інформаційно-комунікативних технологій. Соціальні медіа, забезпечуючи максимальне охоплення, персоніфіковані контакти та двосторонню взаємодію, є важливим комунікативним ресурсом для мінімізації негативних наслідків криз та адаптації до змін. У теоретичній частині дисертаційного дослідження визначено сутність та етапи інституційного становлення комунікації з громадськістю, її структуру та функції, а також специфіку здійснення в кризових ситуаціях. Проведено порівняльний аналіз моделей комунікації та означено тенденції їх зміни. На основі систематизації підходів соціальні медіа концептуалізовано як віртуальний медіапростір з асиметричним типом зв’язності. В їх структурі виокремлено соціальну взаємодію, контент, засоби комунікації та Інтернет-зв’язок. У межах структурного підходу виокремлено рівні комунікативної взаємодії, що дозволяє враховувати інтереси кожного індивіда. Виокремлено специфічні ознаки кризових комунікацій відповідно до етапів кризи, фаз перебігу, типів реакцій та принципів, що дає змогу простежити взаємозалежність дій комунікантів і реакцій комунікаторів. Схарактеризовано переваги та недоліки наявних моделей кризових комунікацій, відстежено їх генезу та зміни, враховуючи перехід від традиційних ЗМІ до цифрових засобів та трансформацію риторики «влада-громадськість» у бік партнерства. Аналітичний розділ присвячено загальній характеристиці підходів до визначення соціальних медіа, типологізації їх різновидів, з’ясуванню функціональних можливостей та обґрунтуванню механізму оцінювання ефективності кризової комунікації влади з громадськістю. Удосконалено систематизацію видів соціальних медіа за соціальним призначенням, функціональними можливостями, комунікативними стратегіями, характером використання й доступності, що уможливило окреслення провідних функцій та доповнення їх новими, як-от орієнтація на міжнародну політичну арену, гейміфікація, збереження історичної пам’яті, здатність до краудсорсингу. Обґрунтовано доцільність соціологічного моніторингу як засобу покращення результативності кризової комунікації та побудовано графічну модель механізму його реалізації. Емпіричний розділ дисертації містить узагальнення результатів авторських соціологічних досліджень. Метод онлайн-анкетування дозволив визначити тенденції зміни звичок Інтернет-комунікації української молоді в довоєнний період та в умовах повномасштабної війни. Застосування методу експертних оцінок уможливило узагальнення досвіду компетентних осіб для побудови та верифікації моделі використання соціальних медіа у кризовій комунікації влади, а також оцінювання їх ефективності. Метод ситуативного аналізу дозволив виокремити й проаналізувати унікальні соціальні практики використання соціальних медіа як інструменту кризових комунікацій, зокрема в умовах війни.

Додано в НРАТ

2025-06-19