Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U002549, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії, 023, Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація

Дата захисту

03-07-2025

Статус

Запланована

Назва роботи

Еволюція творчості Миколи Глущенка 1960-1970-х років. Дослідження колекції Дніпровського художнього музею

Здобувач

Капшукова Олена Сергіївна,

Керівник Литвин Сергій Харитонович
Опонент Солярська-Комарчук Ірина Олегівна
Опонент Роготченко Олексій Олексійович
Рецензент Кравченко Анастасія Ігорівна
Рецензент Бойко Вячеслав Іванович

Опис

У дисертації представлено результати мистецтвознавчого дослідження творчої спадщини Миколи Глущенка — одного з найвизначніших представників українського образотворчого мистецтва ХХ століття. Основну увагу приділено аналізу художнього доробку митця 1960–1970-х років на матеріалах колекції Дніпровського художнього музею, що є винятковою за обсягом, складом і цілісністю. У межах дослідження простежено естетичну еволюцію творчої манери Глущенка, окреслено стильові домінанти та специфіку його пейзажного живопису цього періоду. Аналіз стану наукового опрацювання теми виявив відсутність цілісних, методологічно обґрунтованих досліджень, присвячених життєвому й творчому шляху Миколи Глущенка. До джерельної бази увійшли радянські виставкові каталоги, публіцистика, художня критика, сучасні дослідження українських авторів, архівні матеріали, фондово-облікова документація музею та цифрові ресурси (Gallica – онлайн-ресурс Національної бібліотеки Франції, Е-архів Українського визвольного руху), що забезпечило повноту й репрезентативність аналізу. Європейський період діяльності Глущенка (Берлін, Париж) розглянуто як визначальний у формуванні його мистецького світогляду. Саме в Парижі, у 1920–1930-х роках, митець долучився до провідних мистецьких процесів, зокрема Паризької школи (École de Paris). Цей досвід суттєво вплинув на формування його художньої мови, яка згодом трансформувалася відповідно до нових соціокультурних умов радянського періоду. У дисертації здійснено дослідження провенансу колекції творів Глущенка з фондів Дніпровського художнього музею. Завдяки залученню матеріалів Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України та музейної документації було реконструйовано обставини формування зібрання, його джерела надходження та хронологічні межі. Встановлено, що 87 творів було передано художником особисто в 1974 році, що надає колекції унікального статусу. Особливу увагу приділено натурному обстеженню всіх 100 творів колекції, аналізу авторських підписів і маркувань. Створено базу автентичних автографів різних періодів творчості, що може використовуватися для подальшої атрибуції у музейних та приватних зібраннях. Уточнено датування низки творів: зокрема, запропоновано змінити дату створення картини «Пам’ятник Лесі Українці. Луцьк» на 1966–1974 роки, а для твору «Осінь у розпалі» датування «1955 р.» визнано помилковим, а обґрунтованою датою визначено 1965 рік. Аналіз творів із колекції Дніпровського художнього музею дав змогу простежити етапи художньої еволюції Миколи Глущенка в радянський період (1941–1973). На цій основі оновлено періодизацію його творчості: від адаптації до канонів соцреалізму в 1930–1950-х роках до утвердження індивідуального стилю в 1960–1970-х. Запропонована в дослідженні оновлена періодизація творчості митця враховує не лише хронологічні межі, а й глибинні внутрішні трансформації його мистецької мови — під впливом як особистих життєвих обставин, так і загальних тенденцій розвитку українського образотворчого мистецтва ХХ століття. У межах дослідження виділено внутрішні фази кожного періоду. У мистецтвознавчому аналізі окреслено формальні, стилістичні та естетичні трансформації в пейзажному живописі Глущенка 1960–1970-х років. Виокремлено ознаки, що засвідчують зв’язок його творів із живописом імпресіоністів, постімпресіоністів і експресіоністів (Моне, Ван Гог, Матісс, Вламінк, Боннар). Простежено еволюцію палітри митця: від переважання локальних кольорових плям, чистих тонів і яскравих контрастів у середині 1960-х — до багатопланових, складно організованих колористичних структур на межі 1970-х років. Виокремлено групу пейзажів із колекції Дніпровського художнього музею, створених у 1969–1973 роках, як приклад найвищої концентрації технічної майстерності та стилістичної довершеності. Творчість Миколи Глущенка посідає виняткове місце в історії українського образотворчого мистецтва ХХ століття. Представлена дисертація, окреслюючи основні етапи становлення та розвитку його мистецької мови, не претендує на вичерпне висвітлення всіх аспектів творчої діяльності художника, однак відкриває перспективи для нових досліджень у галузі вітчизняного мистецтвознавства.

Додано в НРАТ

2025-06-30