Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U002552, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії, 281, Публічне управління та адміністрування

Дата захисту

26-08-2025

Статус

Запланована

Назва роботи

Механізми публічного управління забезпечення соціо-гуманітарної безпеки України

Здобувач

Вергун Микола Анатолійович,

Керівник Пархоменко-Куцевіл Оксана Ігорівна
Опонент Терент’єва Анна Валеріївна
Опонент Майстро Сергій Вікторович
Рецензент Гбур Зоряна Володимирівна
Рецензент Карпа Марта Іванівна

Опис

У роботі здійснено комплексне дослідження теоретичних засад механізмів публічного управління забезпечення соціо-гуманітарної безпеки України, виокремлення пропозицій щодо удосконалення механізмів публічного управління забезпечення соціо-гуманітарної безпеки України з урахуванням сучасних глобалізаційних трендів. Виокремлено понятійно-категоріальний апарат дослідження питання забезпечення соціо-гуманітарної безпеки. Обґрунтовано, що соціо-гуманітарна безпека – це такий безпечний простір (світоустрій) для людини, суспільства, країн та світу, в якому домінують основні цінності, спрямовані на збереження життя людей на планеті, формування екосистеми, де людина може отримувати всі блага цивілізації та бути в безпеці, а суспільства та країни матимуть можливості безпечно розвиватися і не відчувати негативних впливів як від людського фактору (людської життєдіяльності) так і від природних катаклізмів та катастроф. Саме соціо-гуманітарна безпека формує гармонійні відносини між людьми, цивілізаціями, країнами та природою (в широкому змісті цього слова). Систематизовані сучасні проблеми забезпечення соціо-гуманітарної безпеки та зазначено, що соціо-гуманітарна безпека є істотним елементом глобалізації, що формує нові моделі світоустрою, вона перебуває в органічному взаємозв'язку з миротворчістю, світобудуванням, новою етикою, етичною безпекою, етикою політичною, етикою політичної відповідальності, міжнародною безпекою. До основних проблем забезпечення соціо-гуманітарної безпеки слід віднести наступні: погіршення навколишнього середовища, що призводить до небезпечної життєдіяльності суспільства та людини; міжнародна злочинність, збільшення обігу наркотиків; моральні проблеми безпеки, які знаходяться на стику загальнотеоретичної етики та різних «спеціалізованих» напрямів етичної думки - військової етики, політичної етики, біоетики та ін.; формування принципово нового «світоглядного вектора» особистості, включеної в забезпечення системи національної безпеки, об'єктивне сприйняття нових загальнопланетарних і національних реалій і тих корінних зовнішньо- та внутрішньополітичних змін, які відбулися після руйнування двополюсного конфронтаційного світу; проблема цифровізації культури та освіти та ін. Здійснено аналіз ролі міжнародних організацій у реалізації механізмів забезпечення соціо-гуманітарної безпеки. Головна роль у формуванні та забезпеченні соціо-гуманітарної безпеки, а також у наданні важливої гуманітарної допомоги населенню постраждалих країн належить ООН. Такі організацій ООН: FAO (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН), ПРООН, UNEP (United Nations Environment Programme – програма з навколишнього середовища), UNFPA (Фонд народонаселення ООН), UN-HABITAT (Програма Організації Об'єднаних Націй з населених пунктів), UNICEF (Дитячий фонд ООН), UNOPS (Управління ООН з обслуговування проектів), МОП (Міжнародна організація праці), WMO (Всесвітня метеорологічна організація), ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров’я), ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури), UNV (Програма волонтери ООН) та Світовий банк мають пріоритет щодо забезпечення соціо-гуманітарної безпеки у своїх стратегічних документах. Розглянуто формування та розвиток механізмів публічного управління забезпечення соціо-гуманітарної безпеки в Європейському Союзі. Основними складовими соціо-гуманітарної безпеки в ЄС є: 1) економічна безпека. Вона диктує необхідність забезпечення гідного рівня життя для кожної людини, а також її захищеність від таких структурних проблем, як безробіття, у тому числі часткове (особливо серед молоді), бідність і тривалі економічні кризи; 2) продовольча безпека. Проблема полягає не у відсутності продуктів харчування, а в їх неправильному розподілу. Це передбачає адресну допомогу особам, які потребують таку допомогу; 3) санітарно-гігієнічна безпека. Зокрема, у світі існують великі райони, де немає питної води. У промислово розвинених країнах акцент робиться на ракових захворюваннях. Постулюється, що найбільше схильними до загроз для здоров'я є бідні люди, особливо діти; 4) екологічна безпека. Вона означає забезпечення сприятливим для проживання людини природного середовища, його захищеність від деградації місцевих та глобальних екосистем; 5) особиста безпека. Даний вид безпеки спрямований на забезпечення захищеності людини від фізичного насильства, від кого б воно не виходило - від своєї держави, інших держав чи інших груп осіб; 6) суспільна безпека; 7) політична безпека. Вона стосується захисту основних прав людини як громадян держави та ліквідації бар'єрів на шляху їх реалізації (політичні репресії з боку держави, систематичні тортури, зникнення тощо).

Додано в НРАТ

2025-06-30