Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U002577, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії, 025, Музичне мистецтво

Дата захисту

09-07-2025

Статус

Запланована

Назва роботи

Концепт «Макбет» у оперному мистецтві XIX-XXI ст.: історико-типологічний аспект

Здобувач

Сунь Шиюань ..,

Керівник Александрова Наталія Глібівна
Опонент Александрова Оксана Олександрівна
Опонент Артем’єва Віра Борисівна
Рецензент Носуля Анатолій Валентинович
Рецензент Грібінєнко Юлія Олександрівна

Опис

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 025 – «Музичне мистецтво». – Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової, Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, Одеса, 2025. Актуальність теми дослідження. Проблематика сприйняття та інтерпретації шекспірівської спадщини є універсальною й знаходить своє втілення у різних культурно-історичних та національно-стильових практиках. Упродовж XIX–XXI століть твори В. Шекспіра займають особливе місце, а звернення до шекспірівського архетипу як до культурно-символічної системи, що вирізняється високим ступенем універсальності та семантичної ємності стає ознакою творчої зрілості митця, що вступає у «співрозмову» з видатним англійським драматургом. Літературна спадщина В. Шекспіра постає не просто об’єктом інтерпретації, а й активним структуротворчим чинником у художній свідомості епохи, особливо у тих творах, де його тексти й образи відіграють роль конструктивних, композиційно-драматургічних або філософських домінант. Шекспірівський твір не фіксується в єдиному можливому значенні: кожна нова художня парадигма відкриває в ньому нові смислові горизонти, переосмислює його зміст у світлі власних естетичних, філософських та історичних координат. Діалог із «шекспірівським текстом» постає як механізм культурної саморефлексії, в якому водночас стверджується канонічний статус твору та ставляться під сумнів його попередні інтерпретаційні рамки. У цьому контексті особливої ваги набувають теоретичні та аналітичні дослідження, спрямовані на виявлення музичних репрезентацій стійких смислових домінант – художніх концептів, серед яких концепт Макбета посідає особливе місце. Він функціонує як семантично насичене утворення, представлене в різноманітних формах музичного інтонування, що відсилають до мотивів влади, провини, руйнування, долі та внутрішнього надлому. Музикознавчий аналіз оперних творів, заснованих на трагедії «Макбет», дає змогу виокремити характерні інтонаційні моделі, стійкі семантичні структури та драматургічні принципи, через які реалізується репрезентація концепту. При цьому концептологічний підхід виступає підґрунтям для побудови нової дослідницької методології, зорієнтованої на інтерпретацію смислів, закодованих у музичній тканині. Аналітичні розділи цієї дисертації присвячено розглядові музичних інтерпретацій шекспірівської трагедії в опері XIX–XXI століть, у межах яких концепт Макбета розкривається як сукупність інтонаційно окреслених смислових маркерів, що формують сталу культурну матрицю в сучасному музичному мисленні. Метою дослідження є вивчення особливостей втілення образів шекспірівських трагедій у світовому оперному мистецтві з виділенням на цьому шляху провідного значення явища концепту. Об’єктом дослідження є інтерпретація шекспірівської теми в оперній творчості у взаємообумовленості музично-драматургічних, концептологічних, архетипових та художньо-образних ознак. Предметом дослідження є вивчення втілення концепту Макбет у оперній творчості композиторів ХІХ-ХХІ ст. У Висновках зазначається, що у музичному вимірі концепт набуває особливої артикуляції: тут він перестає бути суто мовним феноменом і починає функціонувати як звукова, інтонаційна та драматургічна форма. Його символічний статус визначається не лише тематичною спрямованістю, а й характером інтонаційно-фактурного втілення, в якому фіксуються певні культурні коди, емоційні архетипи й естетичні моделі. Оскільки музика є мистецтвом, що ґрунтується на часовій динаміці та структурній багатозначності, концепт у її межах набуває рис ризоматичної форми – фрагментарної, саморозвивальної, множинно пов’язаної. Це відповідає тим моделям мислення, які домінують у сучасній художній практиці, – моделям, що передбачають мережеву організацію, відмову від ієрархії та акцент на поліфонічній взаємодії смислів.

Додано в НРАТ

2025-07-01