Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U002757, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії, 054, Соціологія

Дата захисту

26-08-2025

Статус

Запланована

Назва роботи

Кризові екологічні комунікації в умовах російсько-української війни

Здобувач

Мирошниченко Альона Юріївна,

Керівник Горошко Олена Ігорівна
Опонент Калашнікова Людмила Володимирівна
Опонент Стегній Олександр Григорович
Опонент Шевченко Олена Володимирівна
Рецензент Грибко Ольга Владиславівна

Опис

Дисертаційна робота присвячена аналізу кризових екологічних комунікацій в умовах російсько-української війни. Вона спрямована на вивчення їхніх особливостей, оцінку ефективності, виявлення ключових проблем і формування рекомендацій щодо покращення взаємодії між державними структурами, громадянським суспільством та міжнародними партнерами для зменшення екологічних втрат, спричинених війною. Об’єкт дослідження – соціальний процес реагування суспільства на екологічні кризи та загрози в умовах воєнного часу. Предмет дослідження – соціальні механізми, інституційні ролі та комунікативні практики кризових екологічних комунікацій як інструменту взаємодії між суб’єктами управління, експертним середовищем та населенням у процесі попередження, мінімізації та подолання екологічних криз та загроз. Мета дослідження – виявлення та аналіз кризових екологічних комунікацій та механізмів їх ефективності в умовах воєнного часу. Наукова новизна отриманих результатів. уперше:  введено в соціологічний дискурс термін «кризові екологічні комунікації». Кризові екологічні комунікації визначаються як процес обміну інформацією, спрямований на оперативне реагування щодо екологічних криз та загроз, ефективну координацію дій між соціальними групами задля попередження, мінімізації шкоди та подолання кризової екологічної ситуації;  розроблено модель кризових екологічних комунікацій в умовах воєнного конфлікту, яка враховує специфічні виклики, пов’язані з руйнуванням довкілля, забрудненням територій та необхідністю швидкого реагування на екологічні катастрофи. Модель включає такі ключові елементи як оперативне та достовірне інформування, координацію дій між різними суб’єктами комунікації, зокрема, з представниками структур Міністерства оборони України, залучення громадськості, зокрема, екологічних організацій і в т.ч. міжнародних організацій, активну взаємодію з місцевим населенням тощо;  виявлено особливу роль організацій громадянського суспільства, яка полягає у попередженні, мінімізації та ліквідації екологічних криз та загроз, які мають серйозний експертний, інформаційний та комунікаційний вплив на рівні з державними інституціями; удосконалено та уточнено:  визначено роль євроінтеграційних процесів у питанні здійснення ефективних кризових екологічних комунікацій для вирішення екологічних криз та загроз в умовах воєнного часу, яка охоплює: законодавчі зміни – адаптація українського законодавства до стандартів ЄС, зокрема, у сфері охорони довкілля, а також можливість інтеграції українського досвіду до міжнародних законодавчих актів у сфері захисту довкілля під час воєнних конфліктів; фінансова підтримка – участь у програмах ЄС, що сприяє відновленню екосистем; громадська участь – активізація співпраці між органами влади, органами місцевого самоврядування та громадськістю щодо реформування екологічної політики, спільна робота над документуванням наслідків;  розроблено критерії ефективності кризових екологічних комунікацій. В умовах воєнного конфлікту важливі такі критерії: оперативність реагування; достовірність та протидія дезінформації; доступність для всіх груп населення; надійність та безперебійність каналів зв’язку; чіткість і практичність рекомендацій; наявність зворотного зв’язку; міжсекторальна координація; емоційна стриманість (грамотність) та запобігання паніці, документування екологічних злочинів; гуманітарна орієнтація; юридична підтримка й адвокація на міжнародному рівні; убудованість у довгострокову стратегію відновлення. дістали подальший розвиток:  проблематика соціології війни у контексті екологічних криз доповнено кризовими екологічними комунікаціями щодо ризиків, пов’язаних з соціальною вразливістю населення, яке стикається не лише з фізичними руйнуваннями, а й з екологічною небезпекою. Таким чином, комунікації в умовах воєнного часу впливають на психологічний стан людей, спричиняють зміну міграційних потоків, ріст соціальної напруги, зазнають змін економічні та культурні моделі життя, змінюються механізми екологічного управління та державної комунікації;  парадигмальні рамки теорії «суспільства ризику» У. Бека в умовах воєнного часу може бути розширено щодо екологічної складової за рахунок кризових екологічних комунікацій, що зумовлюється підвищенням ризикогенності та виведення питання безпеки на новий міжнародний рівень.

Додано в НРАТ

2025-07-07