Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U002809, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії, 222, Медицина

Дата захисту

04-07-2025

Статус

Запланована

Назва роботи

Особливості клінічного перебігу та лікування секреторного середнього отиту у пацієнтів з гіпертрофією трубних мигдаликів.

Здобувач

Оріщак Остап Романович,

Керівник Попович Василь Іванович
Опонент Пухлік Сергій Михайлович
Опонент Дєєва Юлія Валеріївна
Опонент Косаковський Анатолій Лук'янович
Рецензент Дудій Петро Федорович

Опис

За результатами дослідження встановлено, що гіпертрофія трубних мигдаликів є причиною секреторного середнього отиту у 28,3 % випадків. Основними факторами ризику виявлено адено- (19,2 %), тонзил- (7,1 %), аденотонзилектомію (21,2 %), рецидивуючі респіраторні вірусні інфекції (62,5 %). Діагностичний алгоритм доповнено обов’язковим ендоскопічним оглядом носоглотки, комп’ютерною томографією скроневих кісток і носоглотки, вивченням клітинного складу ексудату, патоморфологією тканини мигдаликів, що дало можливість обґрунтувати лікування та запобігти ускладненням. Переважали симптоми: зниження слуху (94,8 %), закладеність вуха (96,2 %), шум (61,5 %), аутофонія (67,8 %). Отоскопічно спостерігалися втягнутість (65,3 %) або випинання (34,6 %) барабанної перетинки, відсутність чи вкорочення світлового конуса (93,8 %), обмеження рухливості перетинки, наявність ексудату. Ендоскопічно у більшості пацієнтів виявляли набряк (78,8 %), гіперемію слизової (79,2 %), слиз (65,3 %), гіпертрофію трубних мигдаликів (93,3 %). Тривала дисфункція слухової труби при гіпертрофії мигдалика призводила до формування густого ексудату (мукозна стадія), підвищення порогу повітряної провідності до 43,33 дБ. При серозній стадії цей показник становив 30,40 дБ. У пацієнтів з мукозною стадією пороги були у 1,4 раза вищими. Тимпанограми у всіх були типу В: у вигляді лінії чи кривої, що нагадувала тимпанограму типу С, з відсутністю акустичних рефлексів. Дані КТ підтвердили гіпертрофію мигдалика, обструкцію труби, набряк мукоперіосту, наявність рідини в соскоподібних комірках. У 3 випадках виявлено латентний мастоїдит, що дозволило змінити лікування й уникнути ускладнень. У 2 пацієнтів спостерігали блок адітуса й обмеження «вузьких місць», у 6 – рубцеві зміни середнього вуха з подальшим стійким зниженням слуху. Аналіз клітинного складу ексудату показав у 31,3 % із серозним та у 100 % із мукозним ексудатом підвищення вмісту лімфоцитів, макрофагів, фібробластів і колагену, що сприяло фіброзу та облітерації барабанної порожнини. Патоморфологічно встановлено гіпертрофію трубних мигдаликів із хронічним запаленням: лімфоїдно-плазмоцитарну інфільтрацію, плоскоклітинну метаплазію, склероз, ангіоматоз, деструктивно-дистрофічні зміни слизової оболонки. Запропоноване патогенетично обґрунтоване лікування із додаванням фітонірингового препарату BNO 1030 показало статистично достовірно швидшу динаміку регресу симптомів і нормалізації отоскопічної картини вже на 7-му добу (р<0,05). Тимпанометричні показники і кістково-повітряний інтервал достовірно покращувалися (OR=12,16; р<0,05), зменшували шанси оперативних втручань у 4,5 раза (OR=0,22; р<0,05), збільшували кількість пацієнтів без рецидивів у 2 рази проти стандартної терапії. У випадках неефективності консервативного лікування виконували ендоскопічне видалення мигдалика мікродебрідером з лазерною чи аргон-плазмовою коагуляцією і шунтуванням барабанної порожнини. Отримані результати доводять доцільність включення BNO 1030 до комплексної терапії, що забезпечує більш швидкий і стійкий ефект порівняно зі стандартним лікуванням. Наукова новизна. Уперше обґрунтовано нові ланки етіопатогенезу дисфункції слухової труби при секреторному середньому отиті. Встановлено морфологічні критерії гіпертрофії трубних мигдаликів як причини захворювання. Досліджено клітинний склад ексудату. Доведено ефективність BNO 1030 у прискоренні регресу симптомів, покращенні аудіометричних показників, скороченні тривалості лікування, зниженні ризику хірургії та рецидивів. Практичне значення. Доповнено знання про роль трубних мигдаликів у патогенезі отиту. Обґрунтовано необхідність їх ендоскопічної оцінки. Удосконалено підходи до лікування. Чітко визначено покази до оперативного втручання. Отримані результати впроваджені у клінічну практику та навчальний процес. Ключові слова: секреторний середній отит, гіпертрофія трубних мигдаликів, слухова труба, ендоскопія, лікування, BNO 1030, патоморфологія, мультиспіральна КТ.

Додано в НРАТ

2025-07-09