Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U002812, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії, 034, Культурологія

Дата захисту

10-09-2025

Статус

Запланована

Назва роботи

Сучасний ігровий кінематограф України: національні образи та символи у візуальній мові (на прикладі історичного жанру)

Здобувач

Демиденко Максим Вадимович,

Керівник Панков Георгій Дмитрійович
Опонент Погребняк Галина Петрівна
Опонент Марченко Сергій Миколайович
Рецензент Миславський Володимир Наумович
Рецензент Черкасова Наталія Олександрівна

Опис

У дисертаційному дослідженні здійснено всебічний культурологічний аналіз сучасного українського ігрового історичного кіно як потужного засобу символічної репрезентації національної ідентичності, механізму трансляції колективної пам‘яті та простору постколоніального переосмислення історичного досвіду. Особливу увагу приділено специфіці візуальної мови історичного жанру, її здатності акумулювати ідеологічні, емоційні, ціннісні та міфологічні складники національного самовираження. Історичне кіно розглядається як феномен, що виходить за межі художньої інтерпретації подій, набуваючи статусу складного культурного тексту, в якому відображено боротьбу за право на історичний наратив, культурну пам‘ять і символічне майбутнє. Актуальність дисертаційної теми обумовлена необхідністю критичного осмислення процесів формування і трансформації національної ідентичності в умовах новітніх соціокультурних змін, зокрема на тлі воєнного конфлікту, деколонізаційних процесів та активного формування політики історичної та культурної пам‘яті. Кіно як масове мистецтво, що охоплює широку аудиторію, виявляється ключовим простором культурної комунікації, у якому візуалізуються нові символічні образи, концепти і ментальні моделі. Саме в ігровому історичному кінематографі відбувається реконфігурація традиційних уявлень про минуле, націю, героя, жертву, опір, і саме тут закладаються основи для колективного уявного, яке конструює нову парадигму української культурної самосвідомості. У центрі дослідження перебуває історичне ігрове кіно, створене в Україні переважно після 1991 року, проте з урахуванням радянської спадщини, яка продовжує впливати на візуальні шаблони та естетичні стратегії сучасного кінематографа. Проаналізовано різноманітні підходи до відображення національних символів, архетипів, міфологем, ключових історичних постатей, а також способи репрезентації травматичного досвіду, героїзму, спротиву та боротьби за свободу. Особливу увагу приділено феномену «візуального національного коду», якого набувають окремі фільми внаслідок інтеграції семіотичних, емоційно-ціннісних та наративних компонентів. У роботі розкрито поняття візуального національного коду як узагальненої системи символів, знаків, візуальних рішень, які у кіномистецтві формують впізнавану, емоційно насичену модель українського образу світу. Цей код проявляється у зображенні національного простору (пейзажі, архітектура, побутові деталі), в естетиці персонажів (костюм, поведінка, риторика), у сюжетних мотивах (боротьба, зрада, жертовність, пам‘ять), у риториці кадру, а також у музичному й звуковому оформленні. Такі компоненти, у своїй сукупності, сприяють символічному маркуванню фільму як «українського» не лише за темою, але й за структурою візуального висловлювання. Значну увагу приділено вивченню способів формування цього коду у фільмах про козацьку добу, визвольні змагання, Голодомор, Другу світову війну, радянські репресії та сучасну війну на сході України. Окремим предметом дослідження стало поняття медіатизованої пам‘яті – сучасної форми існування колективної історичної свідомості, що транслюється через екранні образи, аудіовізуальні наративи, а також репрезентується через динаміку сприйняття глядачами. В дисертації доведено, що історичне кіно формує особливу оптику погляду на минуле, де естетика поєднується з етикою, а художня правда часом виявляється важливішою за документальну. Через цю оптику фільми не просто відображають факти, а конструюють образи минулого, які набувають значення культурних міфів, підтримують ідеї національної тяглості, гідності, свободи. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить культурологічний підхід, який визначає загальний вектор наукового аналізу, концептуальні рамки та дослідницьку перспективу. Саме культурологія забезпечує цілісне розуміння історичного ігрового кіно як візуального тексту культури, де перехрещуються образи національної ідентичності, колективної пам‘яті, символічного спадку й соціокультурного досвіду. У межах культурологічної парадигми кіно осмислюється як репрезентативна система, що формує ціннісні орієнтири, зберігає історичні смисли та візуалізує архетипи національного буття.

Додано в НРАТ

2025-07-09