Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U002941, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 01-08-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Особливості доказування у кримінальних провадженнях в умовах надзвичайних правових режимів Здобувач Нікішев Олексій Валерійович, Керівник Тетерятник Ганна Костянтинівна Опонент Броневицька Оксана Михайлівна Опонент Фоміна Тетяна Григорівна Рецензент Янковий Микола Олександрович Рецензент Марченко Олена Анатоліївна Опис У дисертації вирішено наукове завдання, яке полягає у дослідженні теоретико-правових та праксеологічних проблем щодо особливостей доказування в умовах надзвичайних правових режимів. Визначено, що надзвичайні правові режими (НПР) є юридичною реакцією держави на екстраординарні загрози, що ставлять під сумнів стабільність функціонування органів влади, правопорядку та суспільних інститутів. Вони характеризуються темапорально-територіальними ознаками, адаптивністю до конкретного контексту загроз і передбачають розширення повноважень державних інституцій, обмеження окремих прав і свобод людини. Існуючі в Україні моделі НПР (надзвичайний стан, воєнний стан, режим АТО/ООС) мають різне законодавче регулювання, однак щодо факторів впливу на кримінальне провадження характеризуються високим ступенем схожості: наявність правових підстав для тимчасового обмеження низки процесуальних прав і свобод людини (яке не є абсолютним та має визначену процедуру); ускладнений або відсутній доступ до окремих територій, що перебувають у зоні бойових дій або окупації; евакуація чи переміщення державних органів влади та органів правопорядку; масові міграційні процеси, що ускладнюють встановлення місця перебування свідків чи підозрюваних; неможливість проведення окремих слідчих (розшукових) дій або їх неефективність за умов безпекової нестабільності; необхідність спрощення процесуальної форми і зниження формалізму із запровадженням одночасних процесуальних гарантій дотримання прав і свобод людини; додаткових. Аналіз чинного законодавства, зокрема динаміки змін до розділу IX-1 КПК України, засвідчує реактивний характер нормотворчої політики, відсутність системного підходу до регулювання кримінального провадження в умовах різних НПР. З урахуванням правової спільності зазначених режимів, доцільним є введення універсальної дефініції «надзвичайний правовий режим» до законодавства України, що дозволить уніфікувати та систематизувати кримінально-процесуальні механізми у кризових обставинах. Пропонується ініціювати зміну назви розділу IX-1 КПК України, а також відповідне редагування його змісту із закріпленням універсального підходу до кримінального провадження у межах надзвичайних правових режимів. Необхідним також є внесення змін до чинного Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» із додаванням статті або розділу, який визначатиме універсальне поняття «надзвичайний правовий режим» як юридичної категорії, а також внесення цього родового поняття до ст. 3 КПК України. Умови НПР зумовлюють необхідність балансування між забезпеченням публічного інтересу та дотриманням фундаментальних прав особи, що передбачає використання інструментів дерогації лише у чітко визначених межах із належним міжнародним контролем. Констатується, що загальнотеоретичне розуміння кримінального процесуального доказування є неоднозначним, що зумовлює різне тлумачення правозастосовної практики. Концепція двоетапного підходу до структури доказування (отримання доказів та обґрунтування ними процесуальних рішень), видається найбільш гносеологічною та виваженою в умовах НПР. Ефективність доказування в умовах НПР залежить від здатності уповноважених суб’єктів діяти адаптивно, із дотриманням вимог як національного, так і міжнародного права. З огляду на це, особливої актуальності набуває ситуаційний підхід, який передбачає типізацію слідчих ситуацій і формулювання відповідних криміналістичних алгоритмів дій. Запропоновано теоретичну модель пріоритезації кримінальних проваджень (на стратегічному та локальному рівнях). На стратегічному рівні під пріоритезацією кримінальних проваджень пропонується розуміти діяльність суб’єктів кримінального провадження (насамперед прокурора як процесуального керівника), спрямовану на визначення черговості, ступеня важливості та обсягу ресурсного забезпечення розслідування окремих кримінальних проваджень (або їх епізодів) з урахуванням об’єктивних критеріїв суспільної небезпеки, тяжкості злочину, масштабу спричиненої шкоди, рівня організованості злочинної діяльності, а також пріоритетів державної кримінальної політики. На локальному рівні пропонується визначати пріоритезацію доказування у кримінальних провадженнях як процесуальну та тактичну діяльність слідчого, прокурора, керівника органу досудового розслідування або слідчої групи, що полягає у визначенні послідовності, значущості та першочерговості збирання, фіксації, перевірки та використання доказів, виходячи з потреб доказування ключових обставин кримінального правопорушення, забезпечення належного процесуального статусу осіб, захисту прав потерпілих, а також ефективного представлення справи в суді. Дата реєстрації 2025-07-14 Додано в НРАТ 2025-07-14 Закрити