Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U003269, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії, 033, Філософія

Дата захисту

Статус

Запланована

Назва роботи

Антропологічний вимір сучасної української культури у стані постколоніалізму

Здобувач

Костенко Ганна Костянтинівна,

Керівник Титар Олена Володимирівна
Опонент Толстов Іван Вікторович
Опонент Бойченко Михайло Іванович
Опонент Корнієнко Світлана Григорівна
Рецензент Пілюгіна Катерина Геннадіївна

Опис

Обґрунтування вибору теми дослідження. Стан постколоніальності сучасної української культури вимагає нових комплексних філософських досліджень, в тому числі і з емансипаційною, деколоніальною соціально-терапевичною метою, оскільки є історико-культурним досвідом після травми перебування національної культури під тоталітарно-імперським пануванням. Окремі дослідження стану постколоніальності в ряді досить різних дисциплін - в теорії літератури та економічній історії, в психоаналізі та соціології наштовхують на необхідність застосування цілісного підходу, який має нам дати оптика філософії і філософської антропології. Актуальність та вибір теми дослідження обумовлені збільшенням практичного та наукового інтересу до тем колоніальності та постколоніальності культури, а також активним входженням української культури у світовий глобальний культурний простір, визначенням свого національного обличчя та боротьбою з імперсько-російськими військово-політичними та культурними загрозами. Метою дисертаційного дослідження є здійснити філософсько-антропологічний аналіз сучасної української культури в аспекті її колоніальності / постколоніальності. Об’єктом дослідження є сучасна українська культура та її філософські сенси. Предметом дослідження є постколоніальні характеристики (атрибуції) та дискурси в сучасній українській культурі, які проявляють себе зокрема в процесі антиколоніальної російсько-української війни. Наукова новизна отриманих результатів розкривається у таких положеннях: вперше: 1) – визначені характеристики дискурсів постколоніалізму в українській культурі; 2) – охарактеризована позиція національного постколоніального дослідника в динаміці взаємодії із фаховою закордонною спільнотою; 3) – розглянуто обернення історичної пам’яті як спільного минулого в інтересах виключно колонізатора; 4) – доводиться, що семіотична завантаженість постколоніальних текстів ускладнена та полілогічна: крім ідей опору також міститься відбиток перебування під колоніальним тиском, як правило, чим сильніше явне заперечення впливу, тим більше рівнів семантики ми можемо знайти в таких текстах; 5) – прослідковано збіг механізмів та наслідків травматичного досвіду представника колонізованої спільноти та дитини, позбавленої відповідального Дорослого; 6) – визначені дискурс постколоніалізму як постімперський деконструктивістський (Юрій Андрухович), дискурс національного оновлення (Сергій Жадан) та дискурс національної емансипації (Оксана Забужко); 7) – розглянуті соціокультурні практики опору імперському тиску (Горький Лук); поглиблено розуміння: – теоретичних узагальнень щодо імперського та націоцентричного дискурсів в рамках постколоніального звільнення культури; – теорій дискурсу та наративу; – основних філософських підходів до понять «постколоніалізму», «імперії», «влади», «національної держави», «особистості», «свободи», «біовлади», «медіакратії»; отримало подальший розвиток: – теорія постколоніалізму як психологічної та психоаналітичної компенсації, подолання комплексів меншовартості та другорядності; – семіотичні теорії колоніальних текстів Едварда Саїда як моделі європоцентризму та панування колонізатора над логікою і несвідомим Іншого. – каталогізація та визначення типових травм колонізованого, таких як 1) втрата органічних відносин з власною землею як територією побутування внаслідок примусового вивласнення з боку імперії 2) порушеність та розмитість гендерних ролей та самоідентифікації, особливо стосовно проявів маскулінного 3) перенаправлення агресії з недосяжного ворожого Іншого на свого, внаслідок чого розмивається єдність спільноти 4) інфантилізація дорослих повносправних членів соціуму до рівня керованих одиниць 5) відчуженість від власної історії через узурпацію подій та героїв минулого імперською пропагандою. Дослідження особливостей функціонування стану постколоніальності в Україні можуть бути корисні всім, хто цікавиться можливостями подолання наслідків тоталітарної та/або імперської влади, особливо спеціалістам-дослідникам з країн колишнього Радянського Союзу та колишнього Варшавського договору, і загалом дослідникам-антропологам націй, які відчувають тягар впливу Імперії – від країн Африки до бездержавних підросійських народів, що досі потерпають від імперського тиску.

Дата реєстрації

2025-08-04

Додано в НРАТ

2025-08-04