Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U003400, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії, 081, Право

Дата захисту

15-08-2025

Статус

Захищена

Назва роботи

Процесуальна діяльність захисника під час застосування неізоляційних запобіжних заходів

Здобувач

Федосєєв Євген Олександрович,

Керівник Рогальська Вікторія Вікторівна
Опонент Фоміна Тетяна Григорівна
Опонент Татарин Ігор Іванович
Рецензент Бойко Олексій Павлович
Рецензент Федченко Володимир Михайлович

Опис

У дисертації вперше на монографічному рівні комплексно досліджено теоретичні та практичні положення процесуальної діяльності захисника під час застосуванні неізоляційних запобіжних заходів, зокрема і в умовах воєнного стану. Проаналізовано генезу законодавства та теоретичних поглядів щодо процесуальної діяльності захисника під час застосування неізоляційних запобіжних заходів. За допомогою ретроспективного аналізу визначено періодизацію генези кримінального процесуального законодавства, що регламентувало процесуальну діяльність захисника під час застосування неізоляційних запобіжних заходів, а саме: до 1991 року; з 1991 по 2012; з 2012 по теперешній час. На підставі вивчення наукових досліджень та аналізу кримінального процесуального законодавства, сформульовано поняття процесуальної діяльності захисника під час застосування неізоляційних запобіжних заходів як правозахисної діяльності уповноважених суб’єктів, а саме адвокатів, відомості про яких внесені до Єдиного реєстру адвокатів України щодо обрання, зміни та скасування неізоляційних запобіжних заходів під час здійснення кримінального провадження з метою забезпечення права на захист підозрюваному, обвинуваченому, а також особам, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування та визначено систему неізоляційних запобіжних заходів, до якої віднесено: особисте зобов’язання, особиста порука, застава, передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, - передання їх під нагляд адміністрації цієї установи; передання осіб, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім’ї з обов’язковим лікарським наглядом. Визначено мету та поняття неізоляційних запобіжних заходів, як заходів забезпечення кримінального провадження, не пов’язаних з ізоляцією особи, що застосовуються задля забезпечення дієвості кримінального провадження на підставі судового рішення з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим чи особами, до яких передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, покладених на них обов’язків а також запобігання спробам вчинити дії, що передбачені в ст.177 КПК України. Сформульовано функціональне призначення процесуальної діяльності захисника під час застосування неізоляційних запобіжних заходів, яке полягає у забезпеченні ефективного захисту прав та законних інтересів підозрюваного чи обвинуваченого від необґрунтованого та незаконного обмеження їхніх прав і свобод. Це призначення реалізується через виконання захисником низки важливих функцій: надання кваліфікованої юридичної допомоги та консультування свого підзахисного; активної участі у судових засіданнях з розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу; збору та подання доказів на користь підозрюваного/обвинуваченого, осіб, до яких передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування; застосування тактичних прийомів захисту, спрямованих на мінімізацію обмежень прав і свобод підзахисних; оскарження судового рішення до апеляційного суду; контролю за дотриманням умов застосування запобіжного заходу; ініціювання процедури зміни або скасування застосованого неізоляційного запобіжного заходу.

Додано в НРАТ

2025-08-12