Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0825U003410, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 14-08-2025 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Розвиток українського воєнного мистецтва у контексті збройного протистояння на Наддніпрянській Україні (кінець 1917 – 1920 рр.). Здобувач Задунайський Данило Вадимович, Керівник Голубко Віктор Євстафійович Опонент Хома Іван Ярославович Опонент Срібняк Ігор Володимирович Опонент Пархоменко Владислав Анатолійович Рецензент Мрака Ігор Богданович Опис Основну увагу у дисертації приділено виявленню, аналізу і теоретичному осмисленню проявів воєнного мистецтва Армії УНР з грудня 1917 – до травня 1920 рр. Особливості тематики дисертації зумовили необхідність вироблення авторської методики, що враховує як напрацювання у сфері військової теорії, здійснені провідними фахівцями, так і нові елементи, зумовлені своєрідністю даного дослідження. Перед аналізом воєнного мистецтва Армії УНР окреслено стратегічне значення українських земель і їхнього потенціалу. Далі розглянуто військово-політичну ситуацію під час І радянсько-української війни. Під час бойових дій керівництво Армії УНР переважно діяло відповідно до загальних принципів воєнного мистецтва, враховуючи менший потенціал власних військ і намагаючись пристосуватись до нових викликів війни. Основна увага спрямовувалась на контроль за ключовими населеними пунктами і логістичними шляхами, що зумовлювало проведення найбільшої кількості військових операцій уздовж залізниць. Нові обставини призвели до підвищення рухливості військ і зумовили парадоксальне явище – кіннота знову почала відігравати важливу роль на полі бою. Серед успіхів виокремимо оборону Правобережжя І Українським корпусом П. Скоропадського та розгром більшовицького повстання в Києві. Зміна розстановки сил через вступ у боротьбу з більшовиками німецьких і австро-угорських військ сприяли перехопленню ініціативи Армією УНР. На прикладі одного з найбільш успішних підрозділів – кінно-козачого полку імені кошового Костя Гордієнка, простежено одразу декілька особливостей ведення наступальних боїв. Відмічено вдале застосування козацької військової спадщини, яка проявилась у морально психологічному посиленню бійців і сприяла товариськості та злагодженості під час проведення бойових дій, а також ефективність використання військових хитрощів/стратегем. Останні, вплинули на якісніші результати військових операцій зі звільнення Лівобережжя України (Лубни, Полтава та ін.). Одним із найбільш яскравих прикладів активних і несподіваних наступальних дій став Кримський похід Запорозької групи під керівництвом П. Болбочана. В цілому, упродовж І періоду становлення і розвитку воєнного мистецтва Армії УНР (грудень 1917 – квітень 1918 рр.), відмічено значну роль застосування стратегем, які у поєднанні з адаптивністю, ризикованістю та рішучістю зумовлювали характерні риси українського воєнного мистецтва. Новий період розвитку воєнного мистецтва розпочався з відновленням бойових дій, спричинених повстанням під проводом Директорії УНР проти Гетьманату П. Скоропадського. До складнощів організаційного характеру додались геополітичні виклики, найбільшу ж небезпеку відігравав наступ більшовицької Росії, що доповнювався ворожими діями білих військ, Польщі тощо. Загалом, ІІ період розвитку воєнного мистецтва Армії УНР охопив листопад 1918 р. – початок грудня 1919 р. і складався з 4 етапів. Перший тривав до весни 1919 р. і характеризується хаотичністю реорганізації військ і боїв, які з початком ІІ радянсько-української війни переважно були оборонними і невдалими. Впродовж другого етапу (весна – середина літа) ДА УНР намагалась перехопити бойову ініціативу за рахунок інтенсивних і ризикованих дій в оборонних і наступальних операціях. Третій етап припав на грандіозний наступ ДА УНР та ГА на Київ-Одесу в серпні 1919 р., коли проявилось мистецтво потужних стратегічних дій. Під час останнього етапу війська УНР в невдалих оборонних боях проти ЗСПР зазнали катастрофи (завершилась на початку грудня). Загалом відбувався подальший розвиток попередніх досягнень воєнного мистецтва в застосуванні сил і засобів. Збільшення військового потенціалу дозволило активніше використовувати досвід Першої світової війни та масштабувати нові досягнення українського воєнного мистецтва. Проведення специфічних бойових дій дали підстави виокремити Перший зимовий похід (тривав з 6 грудня 1919 – до 6 травня 1920 рр.) у ІІІ період розвитку воєнного мистецтва Армії УНР. Останнє проявилось не тільки на тактичному й оперативному рівнях, але й мало стратегічний вплив, сприяючи реалізації політико-дипломатичних дій українського керівництва. Рейдово-партизанський характер бойових дій посилив використання стратегем, здійснення розвідки, маневрування з метою нанесення ударів та уникнення розгрому тощо. Загалом воєнне мистецтво Армії УНР з грудня 1917 – до травня 1920 рр. поєднало еволюційні зміни і якісні зрушення згідно з потребами військових дій. Відповідаючи загальним принципам ведення війни, воно мало й відмінності, що проявлялись у специфіці організації та проведенні військових операцій (часто ризикованих). На це вплинули особливості залучення національної військової спадщини (застосування низки стратегем, висока адаптивність до змін бойової обстановки, рішучість та ініціативність, горизонтальна взаємодія, схильність до маневрених дій тощо). Саме тому проаналізоване українське воєнне мистецтво мало не тільки універсальні риси, але й засвідчило самобутність. Дата реєстрації 2025-08-12 Додано в НРАТ 2025-08-12 Закрити