Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U003435, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії, 081, Право

Дата захисту

15-08-2025

Статус

Захищена

Назва роботи

Інститут пробації у механізмі кримінального процесуального регулювання в Україні.

Здобувач

Білас Ігор Ярославович,

Керівник Нор Василь Тимофійович
Опонент Туманянц Ануш Робертівна
Опонент Басиста Ірина Володимирівна
Рецензент Мазур Марта Романівна
Рецензент Калужна Оксана Михайлівна

Опис

Дисертаційну роботу присвячено системному дослідженню особливостей правового регулювання та практики застосування інституту пробації у кримінальному провадженні України, виявленню проблем та напрацюванню пропозицій щодо удосконалення відповідних правових положень та практики їх застосування. Обґрунтовано, що пробація у механізмі кримінального процесуального регулювання – це врегульована нормами кримінального процесуального законодавства діяльність суб’єктів кримінального провадження (представників органів пробації), яка полягає у забезпеченні суду систематизованими у формі пробаційної доповіді відомостями, які характеризують обвинуваченого, та має на меті виконання завдань кримінального провадження. Обґрунтовано, що наявність в суду права за власної ініціативи постановити ухвалу про доручення підготовки пробаційної доповіді є несумісною із дією загальних засад кримінального провадження, зокрема засади змагальності, оскільки на етапі підготовчого провадження, в умовах відсутності будь-яких доказів винуватості особи, суд, ухвалюючи рішення про необхідність підготовки пробаційної доповіді із висновком про можливість виправлення обвинуваченого без застосування покарання, пов’язаного із ізоляцією від суспільства, у такий спосіб демонструє позицію сторони обвинувачення, адже вживає заходів задля призначення у перспективі покарання за інкриміноване, але ще не доведене, кримінальне правопорушення. Класифіковано процесуальні права представника органу пробації, як суб’єкта кримінального провадження, на дві основні групи: 1) права, які безпосередньо спрямовані на збирання відомостей про обвинуваченого; 2) права, що забезпечують необхідні організаційні передумови для підготовки представником органу пробації пробаційної доповіді. З’ясовано процесуальну природу відомостей пробаційної доповіді у кримінальному провадженні та констатовано, що такі є доказом, позаяк: а) є даними про факти, які характеризують обвинуваченого; б) такі дані отримуються в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством; в) стосуються обставин, що входять до предмету доказування; г) закріплені в одному із встановлених КПК України процесуальних джерел – документі. Розроблено процесуальну модель дослідження доповіді органу пробації в ході судового розгляду, яка включатиме оголошення доповіді в судовому засіданні та надання учасникам судового провадження можливості викласти власні позиції щодо змісту, порядку підготовки, методики оцінювання особи обвинуваченого, та запропоновано відповідні зміни до КПК України. Запропоновано підходи задля підвищення ефективності процесуальної діяльності представника органу пробації з підготовки пробаційної доповіді: законодавчий (нормативне встановлення мінімального строку підготовки та подання доповіді пробації, який би спливав не раніше закінчення з’ясування обставин кримінального провадження та переходу до судових дебатів); правозастосовний (продовження судового розгляду впродовж підготовки доповіді, а також надання достатнього строку для її складання з можливістю його пролонгації). Констатовано необхідність виключення з переліку випадків, за яких пробаційна доповідь не складається (ч. 4 ст. 314-1 КПК України), обвинувачення осіб, до яких було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, призначеного за попереднє кримінальне правопорушення, проте вони вчинили новий злочин протягом невідбутої частини покарання, оскільки вчинення даною категорією осіб повторного кримінального правопорушення не завжди вказує на неможливість їхнього виправлення без застосування покарання, пов’язаного з ізоляцією від суспільства. Визначено перспективні напрямки розвитку інституту пробації у кримінальному провадженні: 1) підготовка доповіді, яка характеризує підозрюваного, представником органу пробації на стадії досудового розслідування за постановою прокурора, винесеною ним самостійно, або за клопотанням сторони захисту; 2) надання представником органу пробації доповіді про особу, стосовно якої слідчим суддею, судом вирішується питання про застосування запобіжного заходу; 3) здійснення органами пробації контролю над виконанням підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов’язків, покладених у зв’язку із застосуванням запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою.

Дата реєстрації

2025-08-13

Додано в НРАТ

2025-08-13