Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U003962, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

03-12-2025

Статус

Запланована

Назва роботи

Обґрунтування вибору діагностично-лікувальних заходів при кістах щелеп у дітей залежно від їх виду

Здобувач

Ододюк Вікторія Вікторівна,

Керівник Кисельова Наталія Валентинівна
Опонент Шувалов Сергій Михайлович
Опонент Бамбуляк Андрій Васильович
Рецензент Аветіков Давид Соломонович
Рецензент Чепурний Юрій Володимирович

Опис

У дисертаційній роботі представлено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення актуальної проблеми – підвищення ефективності комплексного лікування дітей з кістами щелеп на основі розробки комплексу діагностично-лікувальних заходів, імуногістохімічного дослідження кіст щелеп та кісткової тканини, їх клініко-морфометричних характеристик. За даними науково-медичної літератури, кісти щелеп діагностуються до 60% випадків від усіх новоутворень кісток ЩЛД. Найбільш поширеними з них є радикулярні (становлять 60% усіх одонтогенних кіст), фолікулярні (25%) і кератокісти (10 – 20%). Найчастіше кісти щелеп спостерігаються у дітей, віком 7-11 років, серед них радикулярні зубовмісні кісти посідають перше місце, що обумовлено періодом змінного прикусу у дитини. Основним методом діагностики кіст щелеп є рентгенографічний, який дозволяє встановити попередній діагноз та визначити тактику лікування. Варіантом вибору серед рентгенологічних досліджень є ортопантомографія та бокова проекція за Генішем, проте вони не дають чіткого уявлення про розміри кісти, її топографо-анатомічного співвідношення, не дають змоги оцінити зміни щільності кісткової тканини навколо кісти, оцінити положення зачатків зубів розміщених у порожнинах кіст в усіх площинах, стан кортикального шару в ділянці кісти тощо. Найбільш інформативним на сьогодні рентгенологічним методом діагностики є комп’ютерна томографія, яка на противагу ОПТГ дозволяє оцінити в повній мірі топографо-анатомічні особливості кісти та прилеглих структур. Проблема вибору методу рентгенологічної діагностики на даний момент є не вирішеною в дитячій хірургічній стоматології. Основним методом лікування кіст щелеп у дітей є хірургічний, який передбачає використання двох методик – цистотомії та цистектомії. Вибір методу оперативного втручанння при кістах щелеп у дітей на сьогодні є однією з актуальних проблем, оскільки залежить не тільки від нозології кісти, але і від її топографоанатомічного розташування, розмірів, віку дитини, періоду прикусу, стану причинних зубів та топографо-анатомічних характеристик зачатків постійних зубів, розміщених в порожнинах кіст. Програма даного дослідження складалась із 6 етапів, при послідовному виконанні яких було застосовано загальноклінічні, рентгенологічні (у тому числі томографічні), імуногістохімічні методи разом з методами статистичного аналізу отриманих даних. На завершальному етапі було проведено узагальнення отриманих результатів та формування практичних рекомендацій. Дослідження проводилось із дотриманням принципів біоетики та доказової медицини відповідно до принципів незалежної клінічної практики і вимог конфіденційності. Дизайн дослідження схвалений комісією з питань біоетичної експертизи та етики наукових досліджень при Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця. Перший етап дослідження передбачав детальний аналіз сучасних зарубіжних та вітчизняних наукових джерел щодо епідеміологічної характеристики кіст щелеп та проблематики їх класифікації та систематизації; ймовірних патогенетичних та клітинно-молекулярних механізмів формування та росту кіст щелеп у дітей, їх патоморфологічної будови; розглянуто методи діагностики кіст щелеп у дітей – їх можливості, переваги та недоліки; обговорено сучасні погляди на методи лікування кіст щелеп – їх показання, переваги та недоліки. У ході другого етапу дослідження було визначено тенденції щодо поширеності, етіології кіст щелеп, визначення превалюючих предикторів їх формування, аналізу клінічних проявів та оцінки алгоритму діагностичнолікувальних заходів при різних видах кіст щелеп у пацієнтів дитячого віку, а також їх патоморфологічних паралелей. Так, за результатами аналізу первинної медичної документації 473 пацієнтів дитячого віку з кістами щелеп встановлено, що за гендерною приналежністю 56% пацієнтів склали хлопчики та 44% – дівчатка, а середній вік пацієнтів становив 10,9±0,6 років. Згідно з нозологією визначено переважання радикулярних зубовмісних кіст, що були діагностовані в 41% пацієнтів (середній вік 9,1±0,6 років); радикулярні склали 23% (10,8±0,5 років), фолікулярні – 14% (11,5±0,6 років), кератокісти – 8% (10,1±0,5 років), нагноєні – 4% (8,8±0,9 років), резидуальні – 7% (10,6±0,1 років), прості кісткові – 1% (13±0,4 років), полікістоз – 2% (14±1,0 років). Основними рентгенологічними методами діагностики, які призначалися дітям з кістами щелеп, були в 52% (n=247) – ортопантомографія (ОПТГ), у 34% (n=159) – комп’ютерна томографія (КТ) кісток лицевого скелету та в 14% (n=67) рентгенографія в бічній укладці за Генішем (БУГ).

Дата реєстрації

2025-10-23

Додано в НРАТ

2025-10-23