Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U003994, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

17-12-2025

Статус

Запланована

Назва роботи

Предиктори ефективності медикаментозного та хірургічного лікування епілепсії внаслідок гіпокампального склерозу

Здобувач

Прийма Мар'яна Юріївна,

Керівник Студеняк Тарас Олександрович
Опонент Костюк Костянтин Романович
Опонент Сухоносова Ольга Юріївна
Рецензент Девіняк Олег Теодозійович
Рецензент Булеца Богдан-Микола Антонович

Опис

Дисертаційна робота присвячена вивченню клінічних, нейровізуалізаційних та нейрофізіологічних предикторів ефективності медикаментозного та хірургічного лікування епілепсії, зумовленої гіпокампальним склерозом (ГС). Метою дослідження є підвищення ефективності терапії пацієнтів із фармакорезистентною скроневою епілепсією (СЕ) шляхом визначення клініко-інструментальних маркерів, що прогнозують успішність медикаментозного та хірургічного лікування. У дослідження включено 182 пацієнти з епілепсією, асоційованою з гіпокампальним склерозом, які проходили лікування в Обласному клінічному центрі нейрохірургії та неврології (м. Ужгород) у 2015–2023 рр. Вибірка сформована з-поміж 308 осіб, у яких спостерігалися клінічні прояви, характерні для ГС, з урахуванням усіх критеріїв включення. Хірургічне лікування у вигляді передньо-скроневої лобектомії з гіпокампектомією проведено 69 пацієнтам. Проведено комплексне клінічне, нейровізуалізаційне, нейрофізіологічне та нейропсихологічне обстеження. Аналізували дані анамнезу, тривалість епілепсії, тип нападів, наявність фебрильних судом, обсяг та ефективність протинападової терапії, показники відео-ЕЕГ моніторингу, морфологічні зміни гіпокампа за МРТ, а також якість життя та когнітивні функції за шкалами QoLIE-31, MoCA, Бека, тестом Лурія і таблицями Шульте. Оцінювали зв’язки між клінічними, нейровізуалізаційними, ЕЕГ-та психометричними параметрами і результатами лікування. Результати дослідження показали, що ефективність медикаментозного лікування пацієнтів із ГС залишається низькою навіть при використанні сучасних протинападових препаратів (ПНП) у високих дозах. Повна ремісія нападів спостерігалась лише у 24,2% пацієнтів, найкращий контроль досягався при застосуванні лакосаміду (34,6% випадків). Ефективність терапії знижувалась із віком та збільшенням тривалості захворювання. Часте підвищення доз ПНП не покращувало контроль нападів, а іноді супроводжувалось погіршенням когнітивного стану. Білатеральні епілептиформні розряди асоціювались із кращим ефектом від зонісаміду (r=0,61; p=0,01), тоді як часті розряди знижували ефективність лакосаміду (r=0,43; p=0,03). Висока частота епілептиформної активності на ЕЕГ корелювала з меншою ефективністю леветірацетаму (r=0,28; p=0,01). Хірургічне лікування забезпечило значно кращі результати: 92,7% пацієнтів досягли рівня Engel I–II, що підтверджує його високу ефективність у контролі нападів. До позитивних предикторів успішного хірургічного результату віднесено: молодший вік пацієнтів, коротшу тривалість епілепсії, фебрильні судоми в анамнезі, сплощення гіпокампальної звивини на МРТ (r=0,45; p=0,01) та наявність дистонії під час нападів (p<0,05). Натомість тривалість епілепсії понад 18 років до операції мала негативний вплив на когнітивні функції та результати лікування. Велика кількість попередніх ПНП у анамнезі асоціювалася з більш вираженими атрофічними змінами гіпокампа (r=0,23; p=0,01). Післяопераційна оцінка показала достовірне покращення якості життя (p=0,008), вербальної пам’яті (p<0,05), соціального функціонування (p=0,0006) та зменшення рівня тривоги (p=0,0017). Водночас у частини пацієнтів зберігалися тривожні та депресивні симптоми, що пов’язано з тривалим анамнезом хвороби та когнітивним дефіцитом. Політерапія мала змішаний вплив: негативно позначалася на когнітивних функціях (r=-0,30; p=0,003), але зменшувала рівень тривоги (r=-0,29; p<0,01) та депресії (r=-0,21; p<0,05). Загальна якість життя за шкалою QoLIE-31 була достовірно вищою у пацієнтів після хірургічного лікування (66,0±14,8) порівняно з тими, хто отримував лише фармакотерапію (58,2±13,3; p=0,008). Отримані результати підтверджують, що хірургічне лікування пацієнтів із ГС забезпечує значно вищу ефективність, покращення когнітивного та психоемоційного стану й соціальної адаптації. Таким чином, дисертаційне дослідження дозволило визначити основні клінічні та нейровізуалізаційні предиктори ефективності лікування епілепсії, зумовленої гіпокампальним склерозом. Встановлено, що молодший вік, коротша тривалість епілепсії, наявність фебрильних судом в анамнезі, сплощення гіпокампальної звивини та дистонія під час нападів є прогностично сприятливими маркерами результативності хірургічного втручання. Отримані дані мають важливе практичне значення для оптимізації відбору пацієнтів на оперативне лікування, скорочення часу від діагностики до операції та підвищення загальної ефективності менеджменту хворих із фармакорезистентною скроневою епілепсією. Ключові слова: епілепсія, гіпокампальний склероз, скронева епілепсія, предиктори, медикаментозне лікування, хірургічне лікування, якість життя.

Дата реєстрації

2025-10-30

Додано в НРАТ

2025-10-30