Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0825U004232, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

08-01-2026

Статус

Запланована

Назва роботи

Правове регулювання охорони прав виконавців на результат творчої діяльності в Україні.

Здобувач

Калин Роксолана Русланівна,

Керівник Заболотна Людмила Володимирівна
Опонент Іванищук Андрій Анатолійович
Опонент Новак Наталія Петрівна
Рецензент Биков Ігор Олегович
Рецензент Мудрицька Катерина Олексіївна

Опис

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретико-практичне узагальнення та запропоновано нове наукове вирішення актуального завдання, що полягає в комплексному аналізі правового регулювання охорони прав виконавців на результати творчої діяльності в Україні. Обґрунтовано, що правовий захист виконавців є багаторівневим процесом, який охоплює публічно-правові, цивільно-правові, адміністративні та міжнародно-правові елементи, спрямовані на забезпечення балансу між творчою свободою, економічними інтересами й суспільною цінністю культурних результатів. У роботі визначено, що вдосконалення правового механізму охорони прав виконавців потребує системного підходу до гармонізації національного законодавства з міжнародними стандартами. Сформульовані положення поглиблюють розуміння структури, функцій і принципів охорони суміжних прав, а також пропонують практичні орієнтири для підвищення ефективності захисту інтересів виконавців у цифрову добу. Розкрито зміст правового регулювання охорони прав виконавців на результати творчої діяльності в Україні, що полягає у створенні цілісної, багаторівневої системи нормативних, індивідуальних та інституційних засобів упорядкування відносин між виконавцями, користувачами й публічними та приватними суб’єктами. Основу цієї системи становлять способи правового регулювання – дозвіл, зобов’язання та заборона, які визначають межі реалізації прав виконавців і обов’язків користувачів у сфері використання виконань. Нормативно-правове регулювання охоплює Конституцію України, Цивільний кодекс, Закон «Про авторське право і суміжні права», міжнародні угоди (Римську конвенцію 1961 р., WPPT 1996 р., Пекінську угоду 2012 р.) і підзаконні акти, що регламентують порядок виплати винагороди. Індивідуальні засоби реалізуються через угоди, ліцензії, публічні згоди та колективне управління правами, забезпечуючи персоніфікацію майнових і немайнових прав виконавців у цифровому середовищі. З’ясовано концептуальний зміст правового регулювання охорони прав виконавців як упорядкованої системи засад і правових інструментів, що забезпечують збалансоване функціонування інституту суміжних прав, у межах якої сформовано уявлення про взаємодію публічних і приватних механізмів реалізації правових норм. Ця система поєднує законодавчі, договірні та судові засоби, спрямовані на гармонізацію інтересів виконавців, користувачів і держави. Її структура відображає єдність норм міжнародного й національного рівнів, що формує послідовність і стабільність правозастосування. Зміст правового регулювання виявляється у співвідношенні нормативних приписів і процедурних дій, які забезпечують реальність охорони творчих результатів. Узагальнено, що принципи правового регулювання охорони прав виконавців формують цілісну систему, яка поєднує засади верховенства права, спеціальні принципи творчої діяльності та принципи судового захисту. Верховенство права становить фундаментальний рівень цієї системи, що гарантує юридичну визначеність, стабільність процедур і недопущення свавільного втручання у права виконавців. Спеціальні принципи – свободи підприємництва, поваги до творчої індивідуальності, відкритості, доброчесності та ефективності – конкретизують умови реалізації прав у сфері інтелектуальної власності. Вони забезпечують баланс між економічними інтересами правовласників і моральною автономією митця, формуючи засади довіри, справедливості та творчої самореалізації. З’ясовано інтегративний характер системи принципів охорони прав виконавців, яка поєднує правові, морально-етичні та процедурні елементи регулювання творчої діяльності, забезпечуючи їх внутрішню єдність і практичну взаємодію. Таке поєднання створює гармонізоване середовище, у якому верховенство права надає стабільності, а моральні принципи – гуманістичного змісту системі охорони творчих прав. Єдність спеціальних принципів – свободи, доброчесності, відкритості та поваги до індивідуальності – формує етичну основу взаємин між виконавцями та користувачами. Актуалізовано, що система суб’єктів правового регулювання охорони прав виконавців формується як багаторівнева структура, у якій поєднуються приватні, колективні та державні суб’єкти, що взаємодіють для забезпечення балансу інтересів. Центральним суб’єктом є виконавець, який володіє комплексом особистих немайнових і майнових прав, що визначають його правовий статус у сфері суміжних прав. Ключові слова: автор і виконавець, результат творчої діяльності, інтелектуальна власність, власність і моральне право, використання й винагорода, охорона й ліцензування, угода, колективне управління, справедливість, суміжні права, баланс інтересів, правова визначеність, соціальний захист, цивільне право цифрове середовище.

Дата реєстрації

2025-12-05

Додано в НРАТ

2025-12-05