Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0826U000118, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

20-01-2026

Статус

Запланована

Назва роботи

Обґрунтування вибору технології лікування хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози при ускладненому перебігу захворювання

Здобувач

Мельничук Ярослав Миколайович,

Керівник Шамраєв Сергій Миколайович
Опонент Головко Сергій Вікторович
Опонент Стаховський Олександр Едуардович
Рецензент Данилець Ростислав Олегович
Рецензент Мітченко Микола Вікторович

Опис

Метою даного дослідження було покращити результати хірургічного лікування хворих на ДГПЗ великих розмірів за допомогою запропонованої концепції персоніфікованого вибору технології за умов наявних періопераційних ускладнень з урахуванням особливостей везико-уретрального сегмента. Усього було проаналізовано 1328 пацієнтів, яким виконували корекцію везико-уретрального сегмента з приводу доброякісної гіперплазії передміхурової залози. З дослідження виключено 340 пацієнтів з об’ємом простати <80 мл та 425 пацієнтів з об’ємом простати >80 мл, але без ускладненого перебігу захворювання. До подальшого аналізу включено 563 пацієнти з об’ємом передміхурової залози ≥80 мл та ускладненим її перебігом. Ускладнений перебіг доброякісної гіперплазії передміхурової залози вважався таким за наявності хоча б одного з наведених нижче клінічних станів: ниркова недостатність, асоційована з інфравезикальною обструкцією; інфекції сечовидільних шляхів; макро- або мікрогематурія; гостра або хронічна затримка сечі; уретерогідронефроз; конкременти сечового міхура; дивертикули сечового міхура. Залежно від методу хірургічної корекції інфравезикальної обструкції даного ряду пацієнтів розділено на 4 групи: перша група (n=106) – механічне видалення гіперплазованої тканини передміхурової залози (черезміхурова аденомектомія (ЧМАЕ), позадулобкова аденомектомія (ПЛАЕ) та лапароскопічна аденомектомія (ЛАЕ)), друга група (n=51) – монополярна трансуретральна резекція передміхурової залози (м-ТУРП), третя група (n=302) – біполярна трансуретральна резекція передміхурової залози (б-ТУРП), четверта група (n=104) – біполярна трансуретральна енуклеорезекція передміхурової залози (б-ТУЕРП). На першому етапі проведено аналіз перебігу інтраопераційного періоду у пацієнтів із ДГПЗ великим об’ємом залежно від обраного методу хірургічного втручання. На наступному етапі дослідження проведено порівняльний аналіз перебігу раннього післяопераційного періоду у пацієнтів із ДГПЗ великим (понад 80 мл) об’ємом залежно від обраного методу хірургічного втручання з урахуванням анатомічних особливостей везико-уретрального сегмента. Середній об’єм передміхурової залози на момент виписки зі стаціонару був найвищим у першій групі (42,1±18,5 мл) та найнижчим у четвертій групі (27,1±14,8 мл), водночас, у другій та третій групах він становив 34,0±11,2 мл та 37,9±12,6 мл, відповідно (F=3,82; p=0,010). Варто також зазначити, що відсоток зниження об’єму передміхурової залози після операції виявлявся найбільшим у четвертій групі 72,5±13,1%), тоді як найнижчий у третій групі (59,0±11,4%), у першій та другій групах цей показник становив відповідно 68,9±12,3% та 63,1±10,9% (F=9,27; p<0,001). У підсумку аналіз загальної кількості післяопераційних ускладнень показав, що найвища їх частота виявлялася серед пацієнтів другої групи (26 (50,9%) випадків), рідше серед пацієнтів першої (39 (36,8%) випадків) та третьої (70 (23,2%) випадків) груп та ще рідше серед пацієнтів четвертої групи (9 (8,7%) випадків), причому загальний статистичний аналіз виявив достовірні міжгрупові відмінності (р=0,001). Загалом, кількість пацієнтів усіх чотирьох груп, серед яких спостерігалися ускладнення складала 114 осіб, тоді як число пацієнтів без ускладнень у ранньому післяопераційному періоді виявлялося на рівні 419 осіб. На наступному етапі проведено порівняльний аналіз перебігу віддаленого післяопераційного періоду у пацієнтів з ДГПЗ великих об’ємів залежно від методу хірургічного втручання, з урахуванням анатомічних особливостей везико-уретрального сегмента. У всіх чотирьох групах пацієнтів відзначалося достовірне покращення клінічних показників, зумовлених інфравезикальною обструкцією, на 6 та 12 місяць після операції. Загалом, кількість пацієнтів усіх чотирьох груп, серед яких спостерігалися віддалені ускладнення, складала 83 особи, тоді як число пацієнтів без ускладнень у віддаленому післяопераційному періоді виявлялося на рівні 480 осіб. Проведене дослідження продемонструвало, що ефективність і безпека хірургічної корекції інфравезикальної обструкції залежать від вибору оперативної методики та низки клініко-анамнестичних факторів. Встановлено, що традиційні підходи, зокрема механічне видалення гіперплазованої тканини та м-ТУРП, супроводжуються більшою тривалістю операції, вищим рівнем інтраопераційної крововтрати та більшою частотою ранніх і віддалених ускладнень. Б-ТУРП характеризувалася кращим профілем безпеки, проте не позбавлена ризику повторних ускладнень. Найбільш сприятливі результати продемонструвала б-ТУЕРП, яка забезпечувала меншу інтраопераційну крововтрату, коротший період катетеризації та госпіталізації, нижчу частоту ранніх і віддалених ускладнень, а також більш виражене і стійке покращення уродинамічних показників та еректильної функції.

Дата реєстрації

2026-01-15

Додано в НРАТ

2026-01-15