Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000380, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 10-03-2026 Статус Запланована Назва роботи Формування регіональної системи енергоефективності та енергозбереження: публічноуправлінський аспект Здобувач Бобронніков Дмитро Олександрович, Керівник Чикаренко Ірина Аркадіївна Опонент Миколайчук Микола Миколайович Опонент Пархоменко-Куцевіл Оксана Ігорівна Опонент Комаха Лариса Григорівна Рецензент Баштанник Віталій Володимирович Опис Дисертація є завершеною науково-дослідною роботою, в якій наведено розв’язання актуального наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні комплексу наукових положень, підходів та інструментів формування регіональної системи енергоефективності й енергозбереження та розробленні відповідного методико-технологічне забезпечення їх реалізації. Досліджено проблеми, виклики, можливості та загрози формування й реалізації сучасної енергетичної політики України. Показано, що одним із пріоритетних її напрямків у контексті сталого розвитку країни та її інтеграції в ЄС є забезпечення енергоефективності та енергозбереження. Актуальність цього питання значно підвищилася в останні роки, що, насамперед, обумовлено наслідками бойових дій рф на українських територіях, знищенням та / або руйнуванням критичної інфраструктури, до якої безпосередньо віднесено енергозабезпечення. Показано, що в Україні протягом багатьох років неодноразово проголошувався курс на енергоефективність та енергозбереження, розроблялися чергові енергетичні стратегії, декларувалися відповідні реформи тощо, втім, реальних позитивних результатів від проголошених трансформацій майже не було отримано. Проаналізовано основні положення ключових програмних документів у цій сфері, зокрема довгострокові енергетичні стратегії, які розроблялися на різні періоди (до 2030 р., до 2035 р., до 2050 р. – чинна). Зроблено висновок, що робота зі стратегування в енергетичному секторі відбувалася недостатньо системно, багато в чому ці документи дублюють один одного, так і не досягнувши запланованого результату. Зазначене свідчить скоріше про невдале стратегічне планування або неефективне стратегічне управління, ніж про успішне впровадження довгострокової енергетичної політики, якої як окремого програмного документу наразі в Україні не існує, а його функції виконує енергетична стратегія України на період до 2050 року. Для розмежування понять «енергетична політика» та «енергетична стратегія» та встановлення відповідних акцентів щодо застосування цих термінів досліджено їх сутність та співвідношення крізь призму основних положень класичної теорії управління. Зроблено висновок, що оскільки політика має окреслювати ключові (пріоритетні) напрями руху та точки прориву відповідно до визначеної мети, то вона за своєю суттю має бути документом вищого за ієрархією рівня, ніж стратегія, яка, у свою чергу, є інструментом реалізації політики, оскільки містить конкретний план дій щодо її реалізації. Саме тому запропоновано розробити окремий довгостроковий документ – Державну енергетичну політику України на період до 2050 року, який буде являти собою комплексну систему дій щодо руху в кожному з визначених нею пріоритетних напрямів. Для успішної реалізації енергетичної політики запропоновано використовувати інструменти середньострокового (розрахованого на 5-7 років) стратегічного планування, а не довгострокового (25-30 років), як це відбувається сьогодні в галузі. Це надасть можливість досягти визначених довгостроковою енергетичною політикою цілей і пріоритетів шляхом послідовного виконання трьох-чотирьох середньострокових стратегій, хід реалізації яких значно простіше контролювати та, за потреби, вносити необхідні зміни у відповідь на загрози та виклики, зокрема воєнного часу, тим самим забезпечуючи успішність та проактивність стратегічного управління в галузі в цілому. Проаналізовано нормативно-правове та інституційно-організаційне забезпечення реалізації енергетичної політики України. Показано, що вітчизняна нормативна база в галузі енергетики дуже розгалужена і містить значну кількість законодавчих актів та інших документів, які регулюють різні аспекти та контексти діяльності в енергетичному секторі України. Зроблено висновок, що удосконалення процесів нормативно-правового, інституційного та організаційно-управлінського забезпечення реалізації енергетичної політики України в умовах війни та повоєнного відновлення буде сприяти забезпеченню ефективного функціонування енергетичної системи країни, розвитку відновлюваних джерел енергії та енергоефективності, а також виконанню міжнародних зобов'язань в цій сфері. Для формування основоположних засад, якими мають керуватися вітчизняні органи публічного управління під час стратегування у сфері енергоефективності та енергозбереження, а також прийняття відповідних управлінських рішень для досягнення поставлених стратегічних цілей, обґрунтовано та формалізовано принципи формування регіональної системи стратегування у сфері енергоефективності та енергозбереження, до яких, зокрема, віднесено: проактивність та адаптивне реагування; додатковість та відтворення; системну інтеграцію та комплексність; динамічність та середньостроковість; реалістичність та безперервність, енергетичне партнерство та стратегічні комунікації; розумне використання енергії й екологічну стійкість. Дата реєстрації 2026-02-27 Додано в НРАТ 2026-02-27 Закрити