Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000529, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 29-04-2026 Статус Запланована Назва роботи Прогнозування успішності індукції пологів у впершенароджуючих вагітних з передчасним розривом плодових оболонок Здобувач Буренко Валерія Вадимівна, Керівник Говсєєв Дмитро Олександрович Опонент Жук Світлана Іванівна Опонент Дубоссарська Юліанна Олександрівна Рецензент Поладич Ірина Володимирівна Рецензент Лакатош Володимир Павлович Опис Проблема передчасного розриву плодових оболонок (ПРПО) є однією з ключових у сучасному акушерстві, оскільки цей стан трапляється у 8–15% вагітностей і супроводжується підвищенням ризику інфекційних ускладнень у матері та новонародженого, зокрема хоріоамніоніту, післяпологового ендометриту й раннього неонатального сепсису. Втрата бар’єрної функції плодових оболонок запускає каскад висхідної мікробної контамінації, а тривалість безводного проміжку стає одним із ключових модифікаторів ризику: чим довше триває латентний період, тим більшою є ймовірність реалізації інфекційного континууму «мати – плід». З позицій сучасної термінології передчасний розрив плодових оболонок (ПРПО) визначають як розрив оболонок до початку регулярної пологової діяльності незалежно від терміну гестації; у клінічній практиці розрізняють ПРПО при доношеній вагітності (≥37 тижнів) та ПРПО до 37 тижнів, що відрізняються профілем материнських і перинатальних ризиків. Патогенетично ПРПО розглядають як фінальний етап різних процесів: стерильного або інфекційного запалення, дисбіозу вагінального мікробіому, підвищеної активності матриксних металопротеїназ та структурно-механічної «вразливості» оболонок. Саме поєднання цих механізмів визначає швидкість розвитку пологової діяльності після розриву, а також потребу в активній тактиці ведення. Особливу клінічну складність ПРПО становить у впершенароджуючих жінок, у яких частіше спостерігається «неготова» шийка матки, триваліша латентна фаза та нижча передбачуваність спонтанного початку пологів. У цій категорії пацієнток частіше виникає потреба в індукції пологів, а невдалий перебіг індукції нерідко завершується кесаревим розтином. Водночас сучасні дані доказової медицини підтверджують, що при доношеному ПРПО планова індукція в межах перших 24 годин здатна зменшити частоту хоріоамніоніту без погіршення неонатальних результатів, що підкреслює значення своєчасного прийняття клінічного рішення. Поряд із цим у реальній практиці зберігається низка проблемних питань: неможливість точно передбачити відповідь на індукцію у конкретної пацієнтки, неоднорідність методів цервікальної підготовки та ризик необґрунтованої ескалації втручань при тривалому безводному періоді. Традиційні клінічні шкали, зокрема шкала Бішопа, залишаються доступним інструментом первинної оцінки, проте їхня дискримінаційна здатність є обмеженою, особливо у впершенароджуючих з несприятливим шийковим статусом. У цьому контексті перспективним напрямом є інтеграція інструментальних та лабораторних предикторів. Цервікометрія дозволяє об’єктивно оцінити довжину шийки матки, а ультразвукові кутові параметри та функціональні ознаки відображають її «комплаєнс» і взаємодію з передлеглою частиною. Еластографія дає можливість кількісно визначити жорсткість тканин шийки матки, що потенційно підвищує точність прогнозу у порівнянні з суб’єктивною пальпаторною оцінкою. Біохімічні маркери запалення та ремоделювання (зокрема ІЛ-6, СРБ), а також білки клітинного стресу, включно з HSP60, можуть відображати інтенсивність процесів дозрівання шийки матки та готовність організму до запуску пологів. Таким чином, актуальність даного дослідження визначається потребою у створенні надійного, відтворюваного та клінічно зручного інструмента прогнозування успішності індукції пологів у впершенароджуючих із ПРПО. Розробка інтегрованої прогностичної моделі на основі поєднання клінічних, ультразвукових, еластографічних і біохімічних параметрів є науково обґрунтованим шляхом до персоналізації тактики ведення, зниження частоти невдалих індукцій та мінімізації необґрунтованих оперативних втручань. Метою роботи було удосконалити алгоритм ведення впершенароджуючих вагітних із передчасним розривом плодових оболонок шляхом наукового обґрунтування та розроблення багатофакторної прогностичної моделі успішності індукції пологів, яка поєднує клінікоанамнестичні, антропометричні, ультразвукові, еластографічні та біохімічні показники, з визначенням їх незалежної прогностичної значущості, оцінкою діагностичної ефективності (AUC, чутливість, специфічність) та проведенням внутрішньої валідації моделі для забезпечення її відтворюваності й можливості подальшого впровадження у клінічну практику. Дата реєстрації 2026-03-11 Додано в НРАТ 2026-03-11 Закрити