Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000557, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту Статус Запланована Назва роботи Промисловість Української РСР у повоєнний період (1946–1965 рр.): історіографія проблеми Здобувач Бондар Юлія Олександрівна, Керівник Нефьодов Дмитро Валерійович Опонент Набока Олександр Вікторович Опонент Тверитникова Олена Євгенівна Рецензент Буглай Наталя Михайлівна Рецензент Хрящевська Людмила Михайлівна Опис У дисертації вперше в історичній науці комплексно проаналізовано генезу процесу дослідження історії промисловості Української РСР у повоєнний період (1946–1965 рр.); встановлено, що існуюче історіописання лише частково охоплює дослідження окремих векторів проблеми, а тому не дає комплексного розкриття історіографічного процесу, тенденцій в методології і проблематиці різних історіографічних шкіл та напрямків; проведено аналіз наративу радянських, західних, діаспорних, сучасних українських науковців, їхнього теоретико-методологічного базису, категоріально-понятійного апарату і на цій платформі з’ясовані актуальний стан, повнота і достовірність дослідження історії промисловості Української РСР повоєнного двадцятиріччя (1946–1965 рр.); проаналізовано праці вітчизняних науковців, які ще не ставали об’єктом історіографічного аналізу та визначено перелік актуальних тем для майбутніх конкретно-історичних досліджень; досліджено зміст робіт західної науковців, які також ще не стали об’єктом історіографічного дослідження; Уточнено періодизацію історіографії промислового розвитку Української РСР (1946–1965 рр.), класифікацію всього масиву історіографічних джерел, перелік сфальсифікованих та слабо досліджених напрямів історії промисловості Української РСР повоєнного двадцятиріччя (1946–1965 рр.), актуальні вектори майбутніх конкретно-історичних розвідок. Набули подальшого розвитку процес переосмислення низки висновків і концептуальних підходів, домінантних в радянському, західному та діаспорному історіописаннях, спростовано перелік аналітичних розбіжностей в роботах з історії повоєнної промисловості Української РСР; уточнений теоретико-методологічний та категоріальний апарат історіографічного дослідження. Доведено, що радянські історіографи не брали під сумнів методологічні основи аналізованих праць, що в свою чергу не дозволяло побачити нові напрями та перспективи. Дослідження велися у повній відповідності до уявлень партійно-державного керівництва і включали в себе аналіз прийнятих партією рішень та хід їх виконання. Реальні механізми підготовки та прийняття рішень не вивчалися. Історіограф так само як і історик переказував зміст тих чи інших принципових політичних рішень, а потім на конкретному матеріалі показував діяльність партії та уряду щодо їх реалізації: на початку періоду – склалися передумови, поставлені завдання, наприкінці періоду – завдання вирішені. Для радянської історіографії характерна концепція лінійного розвитку соціалізму. Дослідники розглядали минуле як наближення до несуперечливого сьогодення, з висоти якого велося дослідження. За таких умов в минулому треба було помічати лише ті риси, які привели його до нинішнього стану. Така ситуація існувала в радянській історичній науці до кінця 1980-х рр. В історіографічних працях переважав не критико-аналітичний, а бібліографічно-описовий підхід. У той же час автори історіографічних праць порушували питання про комплексне вивчення історії індустріального розвитку, необхідність змін у методах дослідження, коригування суджень та висновків відповідно до реального змісту процесів в промисловості Української РСР. Теоретичне і практичне значення дисертації полягає в систематизації й узагальненні наративу, осмисленні його в канві новітніх тенденцій генези світової та української історіографічної науки. Теоретичне значення дисертації полягає в розширенні та концептуальному розвитку наукового розуміння промислової історії Української РСР у повоєнний період (1946–1965 рр.) як самостійної галузі досліджень. Авторка системно досліджує виникнення та розвиток наративів у радянській, західній, діаспорній та сучасній українській історіографії, демонструючи залежність методології та дослідницьких питань від політичного контексту, доступності джерел, а також домінуючих академічних парадигм і світоглядів. Спираючись на це, дисертація уточнює періодизацію та класифікацію історичних праць, визначає межі наукової обґрунтованості існуючих інтерпретацій. Дата реєстрації 2026-03-13 Додано в НРАТ 2026-03-13 Закрити