Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000730, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 24-04-2026 Статус Запланована Назва роботи Хірургічне лікування вродженого кіфозу в дітей. Здобувач Демченко Дмитро Олександрович, Керівник Мезенцев Андрій Олексійович Керівник Барков Олександр Олександрович Опонент Фіщенко Яків Віталійович Опонент Левицький Анатолій Феодосійович Рецензент Куценко Володимир Олександрович Рецензент Попов Андрій Іванович Опис Серед усіх деформацій хребта у дітей саме вроджений кіфоз при прогресуванні або несвоєчасному лікуванні найчастіше призводить до виникнення неврологічного дефіциту. Одне з найбільш актуальних питань у сучасній хірургії деформацій хребта дитячого віку є вибір оптимальної тактики хірургічного лікування, яка дозволить досягнути значної корекції деформації, при цьому зменшити ризики інтра- та післяопераційних ускладнень. Для визначення сучасних тенденцій у лікуванні вродженого кіфозу був проведений системний огляд літературних джерел. Серед 823 знайдених робіт, 34 відповідали критеріям включення, носили ретроспективний характер і мали 3 та 4 рівні доказовості. Більшість хворих були прооперовані за допомогою вертебректомій та коригуючих остеотомій. Найчастіше автори наукових публікацій використовували задню вертебректомію. З 613 хворих, яким були проведені вертебректомії, 546 пацієнтам були проведенні операції виключно із заднього доступу (89%). Комбінованого доступу був проведений 59 (10%) хворим. Кількість хворих з неврологічними розладами після задньої вертебректомії міг доходити до 25%. Коригуючі остеотомії хребта були виконані 359 хворим. При порівняльному аналізі результатів корекції локального кіфозу, було встановлено, що ступінь корекції після проведення остеотомій та вертебректомій майже однакова. При цьому відсоток неврологічного дефіциту після остеотомій хребта був втричі менший, ніж при задній вертебректомії. Слід відмітити, що час операції і об`єм крововтрати також був нижчим у хворих, яким проводились різні види коригуючих остеотомій хребта. Не дивлячись на те, що загальна кількість вертебректомій у проаналізованих роботах більша ніж кількість остеотомій, за останні 5 років автори частіше почали використовувати саме остеотомії хребта. З 2020 по 2025 рік було виконано 67 вертебректомії (23%) хворим з вродженим кіфозом і 219 остеотомій (77%). При аналізі віддалених результатів хірургічного лікування вродженого кіфозу за даними літератури найчастішою проблемою були механічні ускладнення, пов`язані з нестабільністю металоконструкції, основних причинами, яких були: відсутність формування кісткового блоку на рівні проведення вертебректомій або коригуючих остеотомій, виконання операцій у ранньому віці та неадекватний вибір протяжності фіксації хребта. Серед літературних джерел ми не знайшли робіт, де б проводились експериментальні дослідження біомеханічних властивостей металоконструкцій при проведенні різних типів фіксації хребта з вродженим кіфозом. Було встановлено, що максимальні напруження в металоконструкції при виконанні остеотомії розташовані в місці клиноподібної резекції напівхребця. Використання додаткових фіксуючих кісткових трансплантатів призводить до суттєвого зниження рівня напруженого стану в стрижнях фіксуючої конструкції, проте ніяк не впливає на моделі де остеотомія поєднувалась з використанням ковзаючих стрижнів або при проведенні резекції хребця з використанням міжтілового кейджа. Також встановлено, що проведення парціальної резекції тіла хребця з кістковою пластикою має у 1,4 рази вище навантаження на металоконструкцію при незрілому передньому кістковому блоці, ніж у моделі зі сформованих переднім міжтіловим спондилодезом. Враховуючи проведене нами експериментальне дослідження напружено-деформованого стану системи «хребет–імплантат» з різними типами фіксації хребта при коригуючих операціях, а також аналіз літературних джерел, ретроспективний аналіз історій хвороб пацієнтів з вродженим кіфозом, де ретельно були проаналізовані чинники, які призвели до ускладнень та повторних операцій, нами були виявлені недоліки сучасних методів хірургічних втручань, що в свою чергу дало можливість розробити спосіб хірургічного лікування вродженого кіфозу шляхом удосконалення загальноприйнятої технології клиноподібної коригуючої остеотомії та за допомогою додавання кісткових трансплантатів зменшити ризик виникнення ускладнень пов’язаних з нестабільністю металоконструкції. Дата реєстрації 2026-03-31 Додано в НРАТ 2026-03-31 Закрити