Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000925, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту Статус Запланована Назва роботи Політичні комунікації як фактор формування політичної ідентичності Здобувач Кухоцька Тетяна Григорівна, Керівник Трофименко Анастасія Вікторівна Опонент Новакова Олена Вікторівна Опонент Карчевська Олена Василівна Рецензент Пахоменко Сергій Петрович Рецензент Іванець Тетяна Мирославівна Опис Дисертація присвячена дослідженню політичних комунікацій та їх ролі у формуванні політичної ідентичності українського суспільства в умовах російської збройної агресії. У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт і предмет, мету та завдання, методи дослідження, наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, а також наведено інформацію про їх апробацію. Наукова новизна результатів зумовлена сукупністю поставлених дослідницьких завдань і полягає у тому, що вперше було здійснено комплексний аналіз політичних комунікацій як чинника формування політичної ідентичності; встановлено, що ідентичнісний чинник війни РФ проти України включає два взаємопов’язані процеси: протидію формуванню консолідованої ідентичності української політичної нації (спрямовану на громадян України, зокрема на тимчасово окупованих територіях) та перешкоджання сприйняттю українців як єдиної політичної нації на міжнародному рівні; запропоновано напрями протидії деструктивному впливу РФ у сфері політичної ідентичності з урахуванням специфіки різних аудиторій: громадян України, населення тимчасово окупованих територій, населення РФ та міжнародної спільноти. Також було удосконалено трактування базових понять дослідження, зокрема «політична комунікація», «політична ідентичність», «соціальні медіа», «пропаганда», «політична культура»; класифікацію інструментів політичної комунікації з урахуванням зростання ролі соціальних медіа та технологій штучного інтелекту, а також класифікацію структурних елементів політичної ідентичності; типологізацію етапів розвитку політичної комунікації в Україні шляхом розроблення авторської періодизації. В роботі набуло подальшого розвитку наукове осмислення політичної комунікації та впливу новітніх технологій на її еволюцію; обґрунтування засад гібридної війни та специфіки її реалізації проти України; дослідження політичної ідентичності української нації, зокрема проблеми пострадянської ідентичності. У першому розділі досліджено теоретико-методологічні підходи до вивчення політичних комунікацій. Проаналізовано основні наукові підходи до розуміння цього феномена, визначено його сутність, функції та структурні елементи. Показано, що політична комунікація є міждисциплінарним явищем, яке забезпечує циркуляцію політичної інформації, формування громадської думки та політичний діалог. Особливу увагу приділено впливу розвитку комунікаційних технологій, зокрема соціальних медіа, мережевих платформ і технологій штучного інтелекту, що розширюють можливості мобілізації суспільства, але водночас створюють ризики маніпуляцій і дезінформації. Окреслено стан наукової розробки проблеми, джерельну базу та методологічні засади дослідження. У другому розділі проаналізовано специфіку політичних комунікацій в Україні. Простежено трансформацію комунікаційних практик від початку незалежності до сучасності з урахуванням пострадянської спадщини та процесів демократизації, цифровізації і децентралізації. Розглянуто розвиток нових форм взаємодії влади та громадянського суспільства, зокрема електронних петицій, громадських консультацій та бюджету участі. Окрему увагу приділено ролі соціальних мереж і месенджерів як інструментів поширення інформації, формування громадської думки та мобілізації громадян, а також ризикам, пов’язаним із дезінформацією, діяльністю ботів і маніпуляціями громадською думкою. У третьому розділі досліджено вплив політичних комунікацій на конструювання політичної ідентичності в умовах російської військової агресії. Визначено ключові чинники формування сучасної української політичної ідентичності, серед яких політична культура, система політичних символів, політика пам’яті, політичні свята та мережеві механізми консолідації громадян. Підкреслено значення нових символічних образів, зокрема добровольця і волонтера. Проаналізовано інформаційні стратегії РФ, спрямовані на підрив процесів формування української політичної ідентичності, визначено їх основні цільові аудиторії та інструменти впливу. Запропоновано напрями протидії деструктивним інформаційним впливам з урахуванням специфіки різних аудиторій. Ключові слова: гібридна війна, громадянське суспільство, дезінформація, інформаційна війна, інформаційно-комунікаційні технології, політична ідентичність, політична маніпуляція, громадська думка, політичні комунікації, російська пропаганда, російсько-українська війна, соціальні медіа, соціальні мережі, цифрові медіа Дата реєстрації 2026-04-08 Додано в НРАТ 2026-04-08 Закрити