Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U000930, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту Статус Запланована Назва роботи Оптимізація діагностики та психокорекції зниження критичності при тривожно-фобічних та соматоформних розладах Здобувач Кондратенко Максим Юрійович, Керівник Хоміцький Микола Євгенович Опонент Ісаков Рустам Ісроїлович Опонент Огоренко Вікторія Вікторівна Рецензент Левада Олег Анатолійович Рецензент Курило Віталій Олексійович Опис Дисератція присвячена підвищенню ефективності лікування та покращення якості життя осіб з тривожно-фобічними та соматоформними розладами з явищем зниження критичності, шляхом комплексного вивчення клінічних особливостей та механізмів розвитку зниження критичності та розробки модифікованої програми психокорекції. В дослідженні використано клініко-психопатологічний, психометричний та статистичний методи. Дослідження реалізоване в чотири послідовні етапи. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше було визначено феноменологічну структуру зниження критичності у осіб з тривожно-фобічними та соматоформним розладами, та доведено неоднорідний характер та специфічність зниження критичності. Так у осіб з тривожно-фобічними розладами зниження критичності було асоційоване з екстернально-орієнтованим мисленням та уникаючою поведінкою. В той же час, у осіб з соматоформними розладами – з алекситимією та іпохондричною підозрілістю. Вперше було вивчено кореляційну залежність між клініко-психопатологічними, психометричними та особистісними характеристиками асоційованими зі зниженням критичності при тривожно-фобічних та соматоформних розладах. Визначено, що високий рівень алекситимії та використання дезадаптивних копінг-стратегій («Дистанціювання», «Позитивна переоцінка» є важливими факторами, асоційованими зі зниженням критичності. Вперше виділено та систематизовано фактори ризику розвитку зниження критичності у осіб з тривожно-фобічними та соматоформним розладами, до яких віднесено дисгармонійні типи ставлення до хвороби, зокрема, іпохондричний та анозогностичний типи, специфічні акцентуації характеру (тривожний тип акцентуації для тривожно-фобічних розладів в ГД1, демонстративний та застрягальний типи для соматоформних розладів в ГД2) та високий рівень алекситимії. Вперше розроблено теоретичну модель критичного самоусвідомлення, за якою можлива оцінка зниження критичності при тривожно-фобічних та соматоформних розладах. Критичне самоусвідомлення за цією моделлю складається з 7 компонентів (когнітивний, мнестичний, прогностичний, аутоскопічний, інтроектний, емотивний, емпіричний). На її основі створено і апробовано нову діагностичну методику «Шкала критичного самоусвідомлення», використання якої дозволяє проводити кількісне оцінювання рівня критичності та отримувати дані про індивідуальні особливості зниження критичності. Вперше науково обґрунтовано, розроблено та апробовано систему модифікованої психокорекції, яка базується на відновленні найбільш знижених компонентів критичного самоусвідомлення та корекції зниження критичності, що дозволило достовірно покращити стан пацієнтів, та сформувати гармонійне ставлення до хвороби та прихильність до послідовного лікування психічних розладів. Практична значущість одержаних результатів полягає у тому, що сформульовано особливості та відмінності зниження критичності у осіб з тривожно-фобічними та соматоформними розладами, що дозволяє визначити значення клініко-анамнестичних факторів для розвитку зниження критичності та вплив зниження критичності на тяжкість перебігу та ефективність лікування осіб з тривожно-фобічними та соматоформними розладами. Визначено клініко-феноменологічну структуру зниження критичності, що дозволяє виявляти симптоми, відносно яких критичність знижена в найбільшій мірі. Розроблено діагностичний опитувальник, за допомогою якого можливе вимірювання та визначення якісних особливостей зниження критичності за 7 компонентами критичного самоусвідомлення. Розроблено 8-тижневу програму психокорекції для пацієнтів з соматоформними та тривожно-фобічними розладами зі зниженням критичності до психічного стану, яка складається з першого етапу –діагностичного, при якому визначається ступінь зниження критичності, симптоми зі зниженою та збереженою критикою, значущі психопатогенетичні особливості критичного самоусвідомлення пацієнта, другого етапу, при якому проводиться корекція знижених компонентів критичності через залучення збережених компонентів, та корекція зниження критики до окремих феноменів. Дата реєстрації 2026-04-09 Додано в НРАТ 2026-04-09 Закрити