Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 2122U000574, Матеріали видань та локальних репозитаріїв Категорія Стаття, Опубліковано Назва роботи М. Грушевський і концепція української соборності (1917—1918 рр.) Автор Солдатенко Валерій Дата публікації 27-07-2022 Постачальник інформації Журнал «Політичні дослідження» (Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім.І.Ф. Кураса НАН України) Першоджерело http://pd.ipiend.gov.ua/article/view/262019 Видання Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Опис У статті розкривається внесок М. Грушевського в обґрунтування концепції со­борності України. В історіографії доволі широко представлені публікації, присвячені з’ясуванню феномену розробки вченим і незмінним керів­ником Центральної Ради комплексної, багато- аспектної, багатогранної концепції Української національно-демократичної революції, тоді як її органічна, невіддільна (хоч, у певному сенсі, й самодостатня) складова - теоретичне формування проектів збирання в цілість етнічно споріднених гілок українства, територій, на яких вони мешкали, - значно рідше ставала предметом спеціального вивчення і оцінки, вільно чи мимоволі відсувалася на периферію аналізу. Як правило, увага зміщалася до подій кінця 1918 р. - початку 1919 р., коли історичний діяч уже не справляв на суспільні процеси такого впливу, як раніше. Однак фактом залишається те, що видатний інтелектуал, бездоганно володіючи науковою методологією та історичними даними, зокрема - статистикою, переконливо довів, що найнадійнішим, найбільш логічним і зрозумілим, за великим рахунком і в загальних смислах правомірним варіантом конструктивного руху до жаданої мети повинне бути неухильне дотримання етнографічного принципу. На його основі були об’єктивно окреслені загальні межі розселення українського етносу і сформульовані конкретно прораховані реальні пропозиції (така робота була не простою і не одномоментною) щодо включення до складу відроджуваної держави на порайонному рівні (звісно, передусім у порубіжних випадках) історично сформованих земель, де безсумнівним переважаючим масивом було українство. В суперечливих і спірних ситуаціях, з урахуванням динаміки революційних змін передбачалося проведення місцевих референдумів і плебісцитів. Чесні, вивірені, справедливі підходи клалися в основу визначальних документів, якими скеровувався поточний і перспективний процес становлення української державності - Універсалів Центральної Ради та Конституції Української Народної Республіки. Теоретичні гіпотетичні вибудови були в подальшому серйозно підтверджені у своїй глибинній сутності життєвою практикою. Автор доходить висновку, що означений аспект проблеми набуває особливого звучання і політичної актуальності у зв’язку зі сучасною інформаційною війною, в епіцентр якої останнім часом потрапив більше як сторічний досвід українського державотворення й передусім його соборницька складова.   Додано в НРАТ 2024-09-27 Закрити