Погляд на проблему академічної доброчесності Елеонори Шестакової представлений у статті, опублікованій у «Дзеркалі тижня» (випуск №45-2019).
Пропонуємо Вашій увазі фрагменти публікації.
«… академічна доброчесність — це не лише нульова толерантність до плагіатної діяльності, це ще й боротьба за якість освітянсько-наукового процесу…
Якщо академічний плагіат тексту відносно легко виявити та обґрунтувати, то наукоподібне жонглювання поняттями, псевдонауковість, фальшування, спотворення наукової ідеї — вкрай важко. Тут потрібне усвідомлення науковцями, які готують і захищають “словоблуддя”, цінності фахової репутації та особистої відповідальності за свій підпис під експертним висновком, рецензією, відгуком. Урешті-решт, потрібно, щоб опоненти й члени спеціалізованих учених рад самі були фахівцями належного рівня…
За академічний плагіат текстів несуть особисту відповідальність і здобувач, і його науковий керівник/консультант, і експерти, й опоненти, які читали й оцінювали роботу. І за це бодай теоретично їх можна притягти до відповідальності.
У випадку з фальшуванням, спотворенням наукових ідей, підходів, з профанацією наукового процесу все набагато складніше. Тут фахово-етичний наголос потрібно одночасно ставити і на особистісній, і на колективній науковій діяльності, і, зрештою, на колективній науковій відповідальності за остаточний результат — надруковану наукову роботу, захищену дисертацію.
…виникає питання: а ми можемо вже зараз впроваджувати норми академічного життя, аналогічні нормам науково-освітянської спільноти європейських країн? Що ми можемо і маємо позичити з їхнього досвіду, а що нам не підходить? Чому засадничі норми та принципи їхнього життя — наприклад повага до соціально-фахової репутації викладача, науковця, острах втратити її — є важливими для країн ЄС, а в нас не працюють?
Що і як конкретно робити, щоб репутація науковця, освітянина стала засадою його вдалого соціального життя…? Який власний досвід та якими шляхами і способами маємо формувати, щоб у нашому суспільстві запрацювали норми академічної доброчесності, авторитетами були фахівці…»