Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0207U004738, 0103U000667 , Науково-дослідна робота Назва роботи Дослідження активних явищ на Сонці за даними наземного та космічного моніторингу Назва етапу роботи Керівник роботи Акiмов Леонід Опанасович, Дата реєстрації 14-08-2007 Організація виконавець Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна Опис етапу Об'єктом досліджень є Сонце. Метою роботи є: одержання нових даних про сонячну активність; вивчення особливостей спалахової діяльності Сонця в рентгенівському діапазоні у 21 - 23 циклах; дослідження динаміки та морфології спалахової активності в лінії MgXII l 0.842 нм, вивчення властивостей денного астроклімату в дні сонячних затемнень. Проведений моніторинг сонячної активності за програмами Міжнародної Служби Сонця. За 150 днів спостережень одержані дані про 64 сонячні спалахи та 59 швидких процесів. Дані відправлені до Світового Центру Даних (СЦД А, Боулдер, Колорадо, США) та опубліковані у міжнародних виданнях (SGD). Одержані зображення у лініях Нa водню, К СаІІ, l 1083 нм гелію регулярно представляються на сайті НДІА ХНУ. Розроблена концепція моніторингу Сонця на новому автоматичному спектрогеліографі, який виготовлений за грантом УНТЦ в ІРЕ НАН України. Створено програмне забезпечення для роботи з матричним ПЗЗ. Розраховані щодобові спалахові рентгенівські індекси (XFI) за період з 01.01.1975 р.по 31 12. 2005р. та числа рентгенівських спалахів (Nx) за період з 01.01.1981 р. по 31 12. 2005р. Проаналізовано розвиток сонячної активності за цими спалаховими індексами у 21 - 23 циклах. Виявлені особливості поточного циклу у порівнянні з попередніми. У спектрах потужності (СП) спалахових індексів XFI та Nx виявлені статистично значущі максимуми для періодів, пов'язаних з диференціальним обертанням Сонця та для періодів, які можуть бути обумовленими рухом внутрішніх планет сонячної системи. Періоди, близькі до періодів обертання Меркурія та Венери навколо Сонця мають найбільшу потужність в мінімумах 22 и особливо 21 циклів. Для перевірки запропонованої гіпотези про можливий вплив змінного електричного заряду внутрішніх планет на виникнення спалахів методом накладання епох вивчена залежність індексу Nx від розташування Меркурія, Венери та Землі на орбітах. Виявлена статистично значима асиметрія розподілу числа рентгенівських спалахів від геліографічної довготи планети. За поведінкою індексів енергії рентгенівських спалахів XFI та відносної кількості сонячних плям W виявлено таку різницю між циклами з непарним номером (21 та 23) та 22 циклом: - у циклах 21 и 23 існує запізнення на 10-15 місяців виділення енергії рентгенівських спалахів по відношенню до W, яке відсутнє у циклі 22; - у СП часових рядів індексів XFI та Nx для циклів 21 и 23 є статистично достовірний максимум, що відповідає періоду "150 діб, який відсутній у 22 циклі. За даними КА СПИРИТ/КОРОНАС-Ф проаналізовано часові зміни інтенсивностей активних областей та їх окремих фрагментів в лінії MgXII 0.842нм. У СП виявлені статистично значимі піки з періодами в інтервалі 12 -30 хвилин та 40 - 200 хвилин.. Показано, що після появи плям в АО NOAA 9840 змінився СП в інтервалі цих періодів. У спектрах потужності АО 9825, 9830 и 9835 присутні статистично значимі максимуми з періодами, близькими до 160 хвилин. Піки з періодами поблизу 5 хвилин, виявлені тільки в окремих фрагментах АО, причому потужність цих піків є різною для різних фрагментів. Найбільша потужність піків виявлена у СП часових змін інтенсивності вершин петель спалахоактивної АО 9825. В результаті успішних спостережень експедиції НДІА ХНУ під час повного сонячного затемнення 29.03.06р. за допомогою дифракційного спектрографа з матричною ПЗЗ камерою одержано близько 3800 кадрів зображень спектру поблизу лінії D3 гелію з розділенням вздовж висоти "20 км. Проведені дослідження фотометричних характеристик використаної ПЗЗ-камери. Вивчені зміни середньоквадратичної величини амплітуди дрижань сонячного краю у дні часткових сонячного затемнень 31 травня 2003 р. та 3 жовтня 2005 р. Показано, що процес активного руйнування інверсійного шару атмосфери конвективними потоками починається при освітленостях, що перевищують 0.2 від освітленості при знаходженні Сонця в зеніті. Виявлено, що навіть незначна фаза затемнення (0.24) викликає зміни в земній атмосфері, які призводять до зменшення амплітуди дрижань сонячного краю. На експедиційному телескопі з фотоелектричним приладом проведені вимірювання середньоквадратичної амплітуди дрижань сонячного лімбу s в день сонячного затемнення 29.03.06 на ГАС ГАО РАН. Виявлено зменшення амплітуди дрижань від s = 0.85Іперед початком затемнення до s =0.6І поблизу І та ІV контактів затемнення. Підтверджено висновок, що дрижання зображень в денній час обумовлюється конвекційною діяльністю атмосфери. За матеріалами НДР захищена 2 дипломні бакалаврські роботи. В спостереженнях Сонця та розміщенні даних в Інтернет брали участь 2 студенти . Опис продукції Автори роботи Додано в НРАТ 2020-04-02 Закрити