Інформація
Реєстраційний номер
0215U003660,
0113U003409
,
Назва роботи
Інституціоналізація громадської участі молоді в процесах модернізації України
Назва етапу роботи
Керівник роботи
Дата реєстрації
13-03-2015
Організація виконавець
Державний інститут сімейної та молодіжної політики
Опис етапу
Об’єкт дослідження – різні за спрямуванням діяльності асоціативні молодіжні об’єднання (неінституціоналізовані групи інтересів та молодіжні рухи, а також офіційно легалізовані молодіжні об’єднання), що представляють увесь спектр соціальних груп та вікових категорій молоді; Предмет дослідження – особливості процесу інституціоналізації найбільш поширених форм громадської участі молоді, суперечливого процесу її самоорганізації у різні за спрямуванням громадські асоціації. Мета: проаналізувати особливості громадської активності молоді України в умовах її модернізації, її здатність до створення громадських ініціатив у контексті інституціоналізації її громадської участі на рівні держави: юридичного закріплення правил функціонування суспільно-корисних молодіжних ініціатив та нових молодіжних рухів. Практичні завдання, на вирішення яких спрямовано проект: ?дослідити особливості проявів громадської активності (участі) різних соціально-економічних категорій молоді та визначити основні етапи її інституціоналізації в умовах трансформаційних процесів в Україні. ?визначити та внести пропозицій щодо змін та доповнень до чинних законодавчих та нормативно-правових актів, що стосуються реалізації державної молодіжної політики, (зокрема до Закону України «Про волонтерську діяльність» у контексті реалізації програми Європейського Союзу «Молодь в дії»). ?з’ясувати відповідність інституціональної політики органів влади (чинного молодіжного законодавства) повноцінному розвиткові суспільно-корисної участі молоді, юридичному закріпленню відповідного характеру молодіжних ініціатив та неформальних практик самоорганізації. ?визначити перспективи інституціоналізації неформальних практик самоорганізації молоді, становлення молодіжних громадських структур (організацій) як повноцінних суб’єктів у вирішення соціально-економічних та соціокультурних проблем різних соціально-вікових категорій молоді України у зв’язку із затвердженням Президентом України 25 січня 2012 р. Стратегії державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства, ухваленням Верховною Радою України нового базового Закону України «Про громадські об’єднання», а також Закону України «Про благодійництво та благодійні організації». Результати НДР. За звітний період, в рамках роботи, було розкрито суть та визначальні тенденції інституціонального розвитку громадської участі молоді України, деталізовано основні етапи інституціоналізації в умовах трансформаційних процесів в Україні, здійснено історико-типологічний аналіз динаміки розвитку асоціативних форм самоорганізації молоді. Крім того, було підготовлено та проведено соціологічне Інтернет дослідження громадської активності молоді з метою визначення здатності до створення громадських ініціатив, основних тенденцій її самоорганізації, розвитку молодіжних об’єднань, впливу новітніх інформаційних технологій на ці процеси та інших показників інституціоналізованого громадянського суспільства. У ході теоретико-методологічного осмислення проблематики та вивчення відповідної наукової і спеціальної літератури щодо громадської активності молоді та перспектив інституціоналізації даного процесу було виявлено, що уявлення про підвищену соціальну активність молоді не стали гарантовано домінуючими. Аналіз мотивації соціальної активності молоді свідчить, що молодий громадянин, що поділяє демократичні принципи та процедури, не завжди знаходиться на «передовій» у громадсько-політичній сфері. Таким чином, підвищення громадянської активності молоді, виходячи з ідеологічних установок можливе, очевидно, починаючи з середньострокової перспективи. Аналіз способів громадської участі української молоді показав, що молоді люди недостатньо орієнтовані на інституційні форми соціальної активності (організації та об'єднання) та притримуються участі у функціонуванні неформальних груп. Крім схильності молоді до суспільної участі та волонтерства молодь охоче надає перевагу участі у разових акціях і заходах. Популярність відповідних форматів громадської участі може свідчити як про незначну активність громадських молодіжних організацій так і про низький рівень інформованості молоді про інші варіанти соціальної активності. Це вкотре свідчить про штучність процесу створення низки громадських організацій та невідповідність основних цілей та програми діяльності стосовно потреб низових ініціатив. Ключові слова: молодь, молодіжні організації, неформальні об'єднання, інституціалізація, громадська активність.
Опис продукції
Розкрито суть та визначальні тенденції інституціонального розвитку громадської участі молоді України, деталізовано основні етапи інституціоналізації в умовах трансформаційних процесів в Україні, здійснено історико-типологічний аналіз динаміки розвитку асоціативних форм самоорганізації молоді. У ході теоретико-методологічного осмислення проблематики та вивчення відповідної наукової і спеціальної літератури щодо громадської активності молоді та перспектив інституціоналізації даного процесу було виявлено, що уявлення про підвищену соціальну активність молоді не стали гарантовано домінуючими. Аналіз мотивації соціальної активності молоді свідчить, що молодий громадянин, що поділяє демократичні принципи та процедури, не завжди знаходиться на "передовій" у громадсько-політичній сфері. Таким чином, підвищення громадянської активності молоді, виходячи з ідеологічних установок можливе, очевидно, починаючи з середньострокової перспективи.
Автори роботи
Вільцанюк І.І.
Васильченко О.М.
Волков В.О.
Галушко О.В.
Горпинченко І.В.
Гулий В.Л.
Дубова С.В.
Здіорук С.С.
Корнієвський О.А.
Краєвська О.А.
Левенець С.В
Левенець С.В.
Мєша О.В.
Мішин А.О.
максимова Т.І.
Малярчук К.В.
Медведєва О.С.
Надтока Г.М.
Острікова А.С.
Тілікіна Н.В.
Узніченко В.О.
Фесенко О.О.
Ярошенко О.В.
Додано/оновлено в НРАТ
2020-04-02
Оновлено: 2026-10-08