Реєстраційний номер
0216U005269,
0114U002849
, Науково-дослідна робота
Назва роботи
Молекулярно-генетичні фактори тромбоутворення у хворих на Ph-негативні мієлопроліферативні неоплазії, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС
Назва етапу роботи
Керівник роботи
Клименко Сергій Вікторович, Доктор медичних наук
Дата реєстрації
21-01-2016
Організація виконавець
Державна установа "Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України"
Опис етапу
Об'єкт дослідження - молекулярно-генетичні характеристики хворих на справжню поліцитемію (СП), есенціальну тромбоцитемію (ЕТ), ідіопатичний мієлофіброз (ІМФ) та мієлоїдні неоплазії з еозинофілією (МНЕ), у тому числі тих, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС). Мета роботи: проаналізувати предиктивне значення мутації JAK2 V617F, поліморфізму генів факторів ІІ та V зсідання крові щодо розвитку тромбозів у хворих на Ph-негативні мієлопроліферативні неоплазії. Методи дослідження - загальноклінічні, молекулярно-генетичні, статистичні. Проаналізовано молекулярно-генетичні, загальноклінічні характеристики 65 та 423 хворих на радіаційно-асоційовані та спонтанні МПН відповідно. У хворих на спонтанну ЕТ із тромбозами в анамнезі JAK2V617F мутація зустрічається частіше, ніж у пацієнтів без них (90,00 % проти 65,93 %). JAK2V617F-позитивний мутаційний статус хворих на спонтанну ЕТ є предиктором збільшення розповсюдженості тромбозів (23,0 % проти 6,0 %), ризику їх виникнення (ВР = 1,5; 95 % ДІ = 1,3–1,8) та скорочення тривалості безтромботичної виживаності. Доведено, що наявність JAK2V617F мутації збільшує ймовірність виникнення саме венозних тромбозів (ВР = 1,4; 95 % ДІ = 1,3–1,7) у пацієнтів з ЕТ без радіаційного анамнезу. У хворих на спонтанну ЕТ із JAK2V617F мутацією, ніж у пацієнтів без неї, визначено більше середнє значення еритроцитів, гемоглобіну, MCV та менший показник ШОЕ, а у пацієнтів із радіаційно-асоційованою ЕТ та спонтанним ІМФ – тільки вищій рівень лейкоцитів. У трепанобіоптатах хворих на спонтанні ЕТ із JAK2V617F мутацією, порівняно з пацієнтами без неї, виявлено більшу частоту помірної гіперклітинності кісткового мозку (КМ), гігантських та крупних форм мегакаріоцитів (МГКЦ), ретикулінового фіброзу, мікроциркуляторних порушень. У JAK2V617F-позитивних хворих на ІМФ без радіаційного анамнезу спостерігалось збільшення гіперклітинності КМ, плеоморфізму МГКЦ та мікроциркуляторних порушень, а з радіаційним анамнезом – гіперплазії мієлоїдного паростка, ніж у JAK2V617F-негативних пацієнтів. Виявлено більшу частоту носійства G1691A алелі гена фактора V коагуляції або G20210A алелі гена протромбіну у хворих на спонтанний ІМФ із тромбозами в анамнезі, ніж у пацієнтів без них (27,27 % проти 4,47 %). При спонтанному ІМФ наявність будь-якого з двох молекулярно-генетичних маркерів спадкової тромбофілії збільшує частоту (50,00 % проти 11,11 %) та ризик виникнення (ВР = 6,09; 95 % ДІ = 1,40–26,43) будь-яких тромботичних подій. Носійство нуклеотидного варіанту G1691A гена проакцелерину в контрольній групі хворих на ІМФ зумовлювало зростання ймовірності розвитку венозних тромбозів (ВР = 10,1; 95 % ДІ = 1,6–61,3). Урахування JAK2V617F мутаційного статусу хворих на спонтанну (ППК = 0,62) та радіаційно-асоційовану (ППК = 0,68) ЕТ характеризується середнім рівнем ефективності щодо прогнозування тромбозів. Наявність G1691A алелі гена фактору V або G20210A алелі гена фактору ІІ коагуляції у хворих на ІМФ без радіаційного анамнезу є показником зі середньою потужністю (ППК = 0,66) щодо предикції тромбозів. В основній та контрольній групі хворих на ІМФ визначено однакову ППК (р = 0,639) застосування показника «носійство G1691A алелі гена фактору V або G20210A алелі гена фактору ІІ коагуляції» для прогнозування тромбозів, отже маркер доречно використовувати у пацієнтів зі спонтанною та радіаційно-асоційованою патологією.
Опис продукції
Проаналізовано молекулярно-генетичні, загальноклінічні характеристики 65 та 423 хворих на радіаційно-асоційовані та спонтанні МПН відповідно. JAK2V617F-позитивний мутаційний статус хворих на спонтанну ЕТ є предиктором збільшення розповсюдженості тромбозів (23,0 % проти 6,0 %), ризику їх виникнення (ВР = 1,5; 95 % ДІ = 1,3-1,8) та скорочення тривалості безтромботичної виживаності. Доведено, що наявність JAK2V617F мутації збільшує ймовірність виникнення саме венозних тромбозів (ВР = 1,4; 95 % ДІ = 1,3-1,7) у пацієнтів з ЕТ без радіаційного анамнезу.Виявлено більшу частоту носійства G1691A алелі гена фактора V коагуляції або G20210A алелі гена протромбіну у хворих на спонтанний ІМФ із тромбозами в анамнезі, ніж у пацієнтів без них (27,27 % проти 4,47 %). При спонтанному ІМФ наявність будь-якого з двох молекулярно-генетичних маркерів спадкової тромбофілії збільшує частоту (50,00 % проти 11,11 %) та ризик виникнення (ВР = 6,09; 95 % ДІ = 1,40-26,43) будь-яких тромботичних подій. Носійство нуклеотидного варіан
Автори роботи
Вербиленко Роксана Миколаївна
Клименко Сергій Вікторович
Міщенюк Ольга Юріївна
Неумержицька Любов Володимирівна
Шкарупа Володимир Миколайович
Додано/оновлено в НРАТ
2020-04-02
