Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0216U005654, 0113U000271 , Науково-дослідна робота Назва роботи Організація навчального процесу в історії вітчизняної школи: від уніфікації до диференціації (40-80-ті рр. ХХ ст.) Назва етапу роботи Керівник роботи Дічек Наталія Петрівна, Дата реєстрації 08-02-2016 Організація виконавець Інститут педагогіки Національної академії педагогічних наук України Опис етапу Відповідно до мети і завдань НДР на основі аналізу зібраних архівних і друкованих джерел: 1) схарактеризовано зміст освітньої політики у 1940-1980-ті роки, яка, вимушено, внаслідок зміни після Другої світової війни суспільно-політичних реалій, розвитку НТР і відповідно перебудови економіки, спрямовувалася на диференціацію шкільної освіти; на основі аналізу нормативно-правової бази визначено критерії, за якими здійснювалася зовнішня диференціація навчання (міжшкільна, внутрішньошкільна) у відповідних типах середніх навчальних закладів: територіально-економічний; професійно орієнтований; мовно-національний; соціальний; гендерний; психофізичний стан учнів як критерій; здібності учнів як критерій. Висвітлено ідеологічне підґрунтя розвитку радянської педагогіки з виокремленням різних ступенів інтенсивності ідеологічної індоктринації шкільного навчально-виховного процесу у певні історичні періоди досліджуваної доби; 2) встановлено, що на індивідуалізацію навчально-виховного процесу у початковій школі спрямовувалися запроваджена у 1970-х роках робота класів вирівнювання, поява і використання підручників з диференційованими завданнями, запровадження розвивального типу навчання, орієнтованого на розвиток творчих можливостей учнів; показано, що через дію чинників, що впливали на діяльність і зміст початкової та середньої освіти шкіл національних меншин у протягом другої половини 1930-х - у 1980-х рр. (державна політика ідеологізації освіти, посилення її русифікації й уніфікації, державна економічна політика і потреба в кваліфікованих кадрах), розвиток мережі таких шкіл хоча й відбувався і відповідав потребам зовнішньої диференціації та індивідуалізації шкільної освіти, але спостерігалися тенденція до незначного врахування у шкільній освіті етнонаціональних особливостей та інтересів дітей, до пропагування уніфікованого образу "радянської людини" засобами педагогічного впливу, а також хронічна нестача рідномовних підручників, посібників, наочного приладдя, що ускладнювало навчальний процес і знижувало його якість; 3) вперше цілісно розкрито внесок українських учених у галузі педагогічної психології у дослідження питань, які сприяли створенню умов для впровадження індивідуалізації освітнього процесу і наступного переходу до особистісно орієнтованої освітньої парадигми; встановлено, що, починаючи з 1956 р., в українській педагогічній психології поступово розпочалися цілеспрямовані дослідження явища "індивідуалізації" шкільної освіти як вимоги часу, вмотивованої необхідністю підвищення якості навчально-виховного процесу: у 1960-ті-1970-ті рр. розроблялися рекомендації для вчителів на основі дослідження таких питання, як здібності й обдарованість дітей у контексті їхньої профорієнтації, психологія писемного й усного мовлення, пізнавальні інтереси школярів, "нервова обдарованість", індивідуальні відмінності динаміки розумового розвитку учнів початкових класів, особливості запам'ятовування школярами навчального матеріалу й особливості різних видів пам'яті. Встановлено, що, починаючи з середини 1960-х років, поступово, а особливо активно - у другій половині 1970-х - у 1980-х роках в українській педагогічній психології почала формуватися особистісно орієнтована парадигма - спочатку як особистісно-рольовий підхід, а далі - як особистісно орієнтований підхід до дитини-школяра. З'ясовано внесок О.В.Сухомлинського у розвиток психолого-педагогічного знання про дитину-учня і забезпечення індивідуалізації навчально-виховного процесу в школі; 4) висвітлено процес відновлення (після 1944 р.) діяльності початкових, неповних середніх і середніх шкіл, дитячих будинків, спеціальних шкіл, а також процес створення мережі нових типів навчальних закладів, які відповідали потребам воєнного та повоєнного періодів життя країни. Відображено основні організаційні форми запровадження у 1950-1960-ті рр. виробничого навчання як форми індивідуалізації навчально-виховного процесу порівняно з завданням політехнізації семирічної школи (у 1930-ті р.) як мети наближення школярів до участі у виробничому житті суспільства. Упродовж 1960-х рр. в Україні склалося 4 шляхи отримання середньої освіти: середня загальноосвітня школа, вечірня (змінна) школа робочої та сільської молоді, середній спеціальний навчальний заклад - технікум та середнє професійно-технічне училище. Доведено, що у 1960-80-ті рр. основною формою внутрішньошкільної диференціації та індивідуалізації навчання в середній загальноосвітній школі були курси за вибором - факультативи, запровадження яких мало на меті поглиблене вивчення основ фізико-математичних, природничих та гуманітарних наук, а також розвиток різнобічних інтересів і здібностей учнів, починаючи з 7-го класу. З'ясовано, що у 1960-1980-х рр. почало утверджуватися нове розуміння задач і функцій шкільного підручника з суспільствознавчих предметів і його тлумачення як інструменту навчання і виховання, де краще враховано вікові та пізнавальні можливості учнів. Опис продукції Вперше розкрито розвиток протягом другої половини ХХ ст. (радянська доба) такого рушія освітнього процесу як диференційований підхід до організації і змісту навчання у середній школі у системній взаємозумовленості з політико-ідеологічними і культурно-освітніми феноменами історії розвитку України. Висвітлено суспільно-історичні, економічні і насамперед суто педагогічні причини (з урахуванням трансформації педагогічних парадигм) активізації розвитку й урізноманітнення ідей щодо забезпечення диференційованого підходу у шкільній галузі, презентовано проаналізований досвід їх практичних утілень. З'ясовано, що у досліджуваний час попри уніфікаційні процеси, які виявлялися у першу чергу в моноідеологізації змісту середньої освіти, у формах її зовнішньої, внутрішньошкільної і внутрішньої організації відбувалися інтенсивні диференційні процеси. Доведено, що у психолого-педагогічних дослідженнях українських учених і в педагогічній практиці кращих вчителів виразно формувалася і почала реалізовуватися (1980-ті роки) Автори роботи Антонець Наталія Борисівна Дічек Наталія Петрівна Заліток Людмила Михайлівна Міхно Олександр Петрович Пироженко Лідія Володимирівна Сухомлинська Ольга Василівна Шевченко Світлана Миколаївна Додано в НРАТ 2020-04-02 Закрити