Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0217U001570, 0116U003880 , Науково-дослідна робота Назва роботи "Історико-філософські та релігієзнавчі дослідження Інституту філософії АН УРСР у 1980-х рр." - другий рік виконання проекту Назва етапу роботи Керівник роботи Самчук Роман Володимирович, Дата реєстрації 01-03-2017 Організація виконавець Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України Опис етапу З'ясовано, що науково-атеїстична діяльність співробітників Інституту філософії мала подвійну спрямованість. З одного боку, ми знаходимо достатньо цікаві та досі евристично цінні дослідження релігії. Цей аспект ми можемо назвати релігієзнавством, незважаючи на обмежену методологію та негативну установку щодо релігії. З іншого боку, архівні матеріали свідчать, що відділ наукового атеїзму багато уваги приділяв практиці атеїстичної пропаганди, був залучений до діяльності партійних організацій. Цілком зрозуміло, що відділ навряд чи міг відмовитися від подібної діяльності, зважаючи на те, що існування самого наукового атеїзму в СРСР було інспіроване ЦК КПРС. Проаналізувавши дослідження проблему співвідношення релігії та культури, теоретичні та практичні аспекти обрядовості, та осмислення свободи совісті нами були здійсненні наступні висновки. По-перше, проблемі співвідношення релігії і культурі приділяли в українському радянському релігієзнавстві достатньо уваги. Це свідчить про те, що для дослідників релігії недостатньо було вдовольнятися обмеженим колом тез з цієї проблеми - вони бачили напрями куди цю проблему можна було розвивати далі. Однак, ця тема розроблялася не лише у теоретичному аспекті, але й аналізувалася християнська теологія культури, визначалося місце релігії у культурному процесі вітчизняної історії. Протягом 1980-х рр. відбулася зміна при оцінці місця і ролі релігії у культурному прогресі: від однозначно негативного до амбівалентного - релігія, на думку дослідників, безумовно мала позитивний вплив на культуру, хоча були і негативні аспекти цього впливу. По-друге, дослідження обрядовості проводилося у кількох напрямах, але усі вони мали прикладний характер. Досліджувалася релігійна обрядовість у контексті тем секуляризації, модернізації релігії та еволюції релігійної свідомості, а також у контексті обрядовості в цілому. У релігієзнавчому плані цікаві окремі теоретичні положення, пов'язані із соціальними та психологічними аспектами функціонування релігійної обрядовості. При цьому прикладні аспекти дослідження обрядовості фактично виводили науковців за рамки релігієзнавчої проблематики. По-третє, поняття "свобода совісті" не надто розвивали і осмислювали у радянському релігієзнавстві, передусім,оскільки вважалося, що вичерпне його розуміння подавали класики марксизму-ленінізму. Через це радянським науковим атеїстам залишалося три речі: 1) критикувати розуміння свободи совісті буржуазними (у т.ч. клерикальними) мислителями, 2) порівнювати теоретичний та практичний рівень свободи совісті у соціалістичних країнах та, зрештою, 3) осмислювати радянські практики у сфері релігії відповідно до ленінських принципів. Сучасне розуміння свободи совісті з'являється в Україні у кінці 1980-х рр., коли дозволяється критично осмислювати радянські практики. За часів перебудови ми спостерігаємо зміни у методологічних настановах. Зміна ставлення до релігії була не стільки логічним розвитком марксистського релігієзнавства, скільки результатом зміни ідеологічної політики в цілому. Трансформація у сприйнятті релігії, пов'язана як зі змінами у суспільній свідомості (бачимо інтерес серед народних мас до релігії), так і на рівні державної політики (лібералізацію державно-церковних відносин). У межах сфери академічного вивчення релігії перебудова мала позитивний вплив, що проявлялося у "пом'якшенні" наукового атеїзму. У результаті цього з'явилися сприятливі умови для постання сучасного українського релігієзнавства. Щодо історико-філософських студій Інституту філософії згаданого періоду, то слід наголосити на тому, що аналіз бібліографії з теми дослідження засвідчує, що нині наявні праці присвячені з'ясуванню особливостей розвитку дослідження української філософської традиції або ж відділу історії філософії на Україні, які лише оглядово, побіжно охоплюють 80-ті рр. В той час, коли зовсім недослідженою є діяльність відділу історії зарубіжної філософії та історико-філософські студії в галузі зарубіжної філософії. З'ясовано, що протягом 80-х рр. ХХ ст. історико-філософською проблематикою в Інституті філософії АН УРСР займалося два профільні відділи - відділ історії філософії на Україні та відділ сучасної зарубіжної філософії. У 80-х рр. ХХ ст. відділ історії філософії на Україні розпочинає роботу над дослідженням філософської думки Київської Русі. Одним із чинників, який актуалізував звернення до дослідження даного періоду стало широковідзначуване у 1982 р. 1500-ліття від заснування Києва, а також ідеологічна установка про Київську Русь, як колиску трьох братніх народів (українського, білоруського та російського). Результатом проведених відділом досліджень стала ціла низка персональних та колективних монографій, збірників праць, статей, матеріалів конференцій, круглих столів. Щодо відділу сучасної зарубіжної філософії, то в цей час відбувається звернення до філософсько-антропологічної та соціально-філософської проблематики, яка значним чином розвивалася в руслі ідеологічної боротьби того часу. Найбільш інноваційним напрямом дослідження, які здійснювалися у відділі було дослідження комунікативної філософії. Варто наголосити на тому, що цей напрям дослідження на той час не мав аналогів у СРСР. Піонерами дослідження комунікативної філософії були А.Єрмоленко та Л.Ситніченко. Встановлено, що у той чи інший спосіб до історико-філософської проблематики зверталися й інші відділи інституту, що є закономірним, завдячуючи універсальному методологічному характеру історико-філософських студій та зумовлювалося потребою працювати з працями зарубіжних філософів, зокрема античних та класичних та потребою перекладів. Окремим напрямом історико-філософських досліджень, які провадилися поза фаховими історико-філософськими відділами була заснована директором Інституту - В.І. Шинкаруком традиція, яка стосувалася активного дослідження спадщини німецької класичної філософії. Зібраний В.І. Шинкаруком колектив талановитих вчених здійснює вивчення проблем діалектики, логіки та теорії пізнання на ґрунті аналізу філософії Канта, Гегеля, Фейєрбаха та інших представників німецької класичної філософії. Варто зауважити, що В.І. Шинкарук стояв також біля витоків вітчизняних філософсько-антропологічних студій, а зібраний ним колектив згодом став відомий як Київська світоглядно-антропологічна школа. Важливим елементом розвитку історико-філософських досліджень в Інституті філософії стає започаткування традиції перекладу філософських текстів. Для відділу історії зарубіжної філософії така потреба була спричинена необхідністю аналізувати праці зарубіжних авторів, а для відділу історії філософії на Україні потреба у перекладах зумовлювалася потребою працювати з текстами латинською, старогрецькою та старослов'янською мовами. Слід зазначити, що незважаючи на шалений ідеологічний тиск, науковці Інституту філософії АН УРСР у 80-х рр. ХХ століття провадили дійсно актуальні дослідження. Більше того, в цей час започатковуються напрями досліджень, які є актуальними й нині, розробка яких здійснила значний вплив на всю вітчизняну філософію та історію філософії зокрема. Опис продукції Опубліковано статті у наукових збірниках та фахових журналах. Підготовлено до друку монографію: Кисельов О.С., Самчук Р.В. Інститут філософії у пізній радянський період: історико-філософські та науково-атеїстичні дослідження. (10 др.арк). Автори роботи Кисельов Олег Сергійович Самчук Роман Володимирович Додано в НРАТ 2020-04-02 Закрити