Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0219U000888, 0118U002266 , Науково-дослідна робота Назва роботи Розробка високоефективних агентів для запобігання патологічній агрегації білків при нейродегенеративних захворюваннях та амілоїдозах Назва етапу роботи Керівник роботи Ковальська Владислава Борисівна, Доктор біологічних наук Дата реєстрації 13-03-2019 Організація виконавець Інститут молекулярної біології і генетики НАН України Опис етапу Вивчення амілоїдних фібрил, кінетики фібрилоутворення, розробка інструментів впливу на цей процес як для запобігання формування патологічних амілоїдів, так і для розвитку штучних функціональних матеріалів на їх основі є актуальним завданням. За звітний період було досліджено вплив серії порфіринів з модифікаціями по периферії макроциклу на формування фібрил інсуліну. Вплив на кінетику утворення фібрил оцінювали флуоресцентним аналізом на основі амілоїдчутливого барвника. Відповідно до даних флуоресцентних досліджень, тетрафенілпорфірини виявили вищу інгібуючу активність, ніж октаетилпорфірини. Безметальний тетрафенілпорфірин з карбоксигрупами показав високу інгібуючу активність (близько 90%), а тетрафенілпорфірин з карбоксигрупами з координованим атомом паладію - лише 60%. Отримані результати дозволяють зробити висновок про негативний вплив центрального атому металу на інгібуючу активність. Показано, що інгібуюча активність порфіринів практично не залежить від кількості введених N-замісників - порфірини, що містять 1 та 4 замісники, показують схожу пригнічувальну активність. З використанням методу скануючої електронної мікроскопії було досліджено морфологію продуктів реакції амілоїдної агрегації інсуліну у присутності порфіринів різної хімічної будови. У присутності порфіринів, залежно від типу периферичних замісників та центрального атому металу, формуються амілоїдні фібрили, що мають певні відмінності в морфології. У присутності тетрафенілпорфіринів, що містять замісники по периферії, формуються довші фібрили із меншою тенденцією до латеральної агрегації, ніж для вільного інсуліну. У присутності безметального тетрафенілпорфірину TPP формуються більш видовжені фібрили, ніж у присутності манган- та паладій-вмісних тетрафенілпорфіринів, хоча їх інгібуюча активність схожа. Таким чином, центральний атом металу та модифікації по периферії впливають на морфологію продуктів. Щоб визначити здатність порфіринів руйнувати амілоїдні фібрили, два порфірини з різними периферичними замісниками інкубували з попередньо сформованими фібрилами інсуліну. Методом скануючої електронної мікроскопії підтверджено наявність зрілих фібрил з розгалуженою морфологією, які подібні до вільних фібрил інсуліну. З наведених результатів впливає, що наявність досліджуваних сполук дещо вкорочує інсулінові фібрили, але за час інкубації не призводить до значного їх руйнування. Підсумовуючи, модифікації макроциклу порфірину по периферії впливають на інтенсивність пригнічення реакції фібрилоутворення і морфологію агрегатів, залежно від хімічної природи замісників. Отримані результати важливі для проектування анти-фібрилогенних агентів із необхідними властивостями на основі цих металокомплексів. Опис продукції Звіт описує результати дослідження впливу серії порфіринів з модифікаціями по периферії макроциклу на формування фібрил інсуліну. Виявлено, що модифікації макроциклу порфірину по периферії впливають на інтенсивність пригнічення реакції фібрилоутворення і морфологію агрегатів, залежно від хімічної природи замісників. Автори роботи Лосицький Михайло Юрійович Ярмолюк Сергій Миколайович Додано в НРАТ 2020-04-02 Закрити