Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0219U004390, 0117U003194 , Науково-дослідна робота Назва роботи МОВНІ ОДИНИЦІ РІЗНИХ РІВНІВ СУЧАСНИХ ГЕРМАНСЬКИХ, РОМАНСЬКИХ, СЛОВ'ЯНСЬКИХ, ТА НОВОГРЕЦЬКОЇ МОВ: КОГНІТИВНИЙ, КОМУНІКАТИВНИЙ, ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТИ Назва етапу роботи Керівник роботи Шепітько Світлана Віталіївна, Дата реєстрації 01-07-2019 Організація виконавець Маріупольський державний університет Опис етапу У дослідженні розроблено нову теоретико-методологічну концепцію для зіставлення когнітивно-граматичного конструювання прийменникової каузативності/каузальності в англійській, новогрецькій та українській мовах; установлено 5 спільних типів інваріантно-варіантних моделей прийменникового конструювання каузативних ситуацій в англійській, новогрецькій та українській мовах: 1) екзистенційний тип (буття), 2) акціональний тип (дія, подія, явище), 3) статальний тип (стан), 4) реляційний тип (відношення), 5) характеризаційний тип (ознака, властивість, якість, кількість); укладено відмінний для кожної із досліджуваних мов реєстр прийменників причини, що є маркерами причинно-наслідкових відношень: в англійській мові маркерами цих відношень є 24 прийменники, серед яких 10 простих та 14 складних; у новогрецькій - 15, які за будовою є лише простими, а в українській - 28, що є простими, складними і складеними; здійснено граматичне прийменникове конструювання фрагмента ФСП каузальності в англійській, новогрецькій та українській мовах шляхом виявлення ядерно-периферійної його організації; виявлено загальні закономірності у когнітивно-граматичному конструюванні прийменникової каузативності/каузальності, а також відмінності, пов'язані з національно-культурним сприйняттям ситуацій причин та їх наслідків кожним із етносів і з граматичною будовою англійської, новогрецької та української мов. Теоретичні положення дослідження ґрунтуються на філософській науковій традиції розуміння категорії причинності, яка служить для позначення необхідного породжувального (каузального) зв'язку між двома явищами, з яких одне (назване причиною) генерує настання іншого (іменованого наслідком). Між причиною і наслідком наявні асиметричні відношення, які не є рівноправними величинами, оскільки одна з них зумовлює іншу. Причинно-наслідковий зв'язок - це одна з основних форм взаємозумовленості процесів відображення в мові навколишньої дійсності, які фіксують найважливіший ступінь людського мислення - здатність до логічних висновків (умовиведень), формалізованих шляхом побудови контрафактичної імплікації. Для вираження безпосередньо причинно-наслідкового зв'язку функціонує термін каузальна імплікація, яка виражається формулою А ± В, де знак ± вказує на те, що між висловлюваннями наявний зв'язок за змістом. Поряд з цим зв'язком існує універсальне логіко-граматичне поняття, яким є умовиведення, формою вираження якого є конструкції природної мови. Вибір синтаксичної конструкції визначається специфікою умовиведення як форми мислення, в основі якого і лежить причинно-наслідковий зв'язок. Виявлення логічних операцій у конструкціях природної мови розкриває когнітивну природу зв'язків мови і мислення, оскільки навколишня дійсність відображається в свідомості людини у вигляді різноманітних форм думки (суджень, понять, умовиведень), що виражаються у кожній мові залежно від її граматичної специфіки. Відтак, категорія причинності в лінгвістиці пов'язана з її когнітивним розумінням як універсальною поняттєвою категорією буття людини, що виражається в мові за допомогою різних способів і засобів. Основним способом ідентифікації категорії причинності є фактуальність, яка виявляється в межах семантичної опозиції "породжувальна реальна подія / породжена реальна подія", пов'язаної відношеннями каузації. Другим способом її вияву є ступінь інформативності у мовному вираженні причини, що визначається категорією зумовленості - складно структурованого поняття, план змісту якого складає загальне інваріантне значення зумовленості, яке варіантно увиразнюється в окремих семантичних категоріях наслідку, умови, допустовості тощо, а план вираження становлять засоби різних мовних рівнів. Термін "каузація" є суміжним, але не тотожним із поняттям "каузальності/причинності". Він став основою для введення в науковий обіг терміна "каузативність", який у когнітивній граматиці почали вживати на позначення варіантних ситуацій причини, або каузативних ситуацій. Під каузативністю у роботі розуміється складна, багатопланова категорія, що сягає філософської категорії "каузальності/причинності" й відображає реальні зв'язки між об'єктами навколишнього світу, які категоризуються свідомістю людини як причинні. Типологію ситуацій зі значенням причини складають 5 типів: 1) екзистенційний тип (буття), 2) акціональний тип (дія, подія, явище), 3) статальний тип (стан), 4) реляційний тип (відношення), 5) характеризаційний тип (ознака, властивість, якість, кількість). Когнітивний процес відображення каузативних ситуацій у свідомості носіїв конкретної мови розкривається в ментальній діяльності людини, зокрема в її когнітивній здатності робити певні умовиведення, обґрунтування й пояснення реальних причинно-наслідкових (тобто каузальних) відношень. У різних мовах незалежно від їхньої морфологічної будови синтаксичні конструкції, смислова структура яких містить логічну пропозицію каузальності (X є причина Y), називають каузальними конструкціями. Каузальна семантика може бути виражена різними каузальними конструкціями, які є способом вираження причинно-наслідкових зв'язків. Тимчасом засобами вираження причинно-наслідкових відношень є їх маркери у структурі каузальних конструкцій, до яких належать з-поміж решти - прийменники. З когнітивного погляду, прийменники - це орієнтири, які маркують певні точки простору або його зони в обраній системі координат. Первинними є абстрактні, переважно, просторові значення у прийменників та їхні похідні, домінанту яких становлять прийменники зі значенням причини, які виражають різні типи причинно-наслідкових/каузальних відношень у конкретній каузативній ситуації. У контекстному оточенні прийменники утворюють прийменникові конструкції, які будуються за граматико-синтаксичними моделями певної мови - у даному разі - англійської, новогрецької та української. Прийменникові каузальні конструкції є маркерами причинно-наслідкових відношень. В англійській мові маркерами цих відношень є 24 прийменники, серед яких 10 простих та 14 складних; у новогрецькій - 15, які за будовою є лише простими, а в українській - 28, що є простими, складними і складеними. Прості прийменники є найбільш абстрактними і виражають загальне значення причини, тимчасом складні й складені увиразнюють конкретний вияв казуальності у контекстному оточенні й у конкретній каузативній ситуації. Опис продукції Автори роботи Є.О. Висоцька А.В. Шарунова А.Г. Горшкова А.Д. Осадча А.Д. Перепелиця Б.І. Гамідова В.Є. Хоровець В.І. Зензерова В.В. Коваль В.Ю. Канна Д.С. Різуненко К.В. Пилипшанова К.Е. Ягмурджи-Агєєва К.М. Мирошниченко К.О. Лобань К.О. Юркова К.С. Дацер М.В. Калашников М.Д. Соколов М.М. Тарапатов М.О. Костенко М.С. Смирнова О.І. Перва О.Ф. Пефтієва С.В. Шепітько С.Г. Романюк С.М. Лучіна С.С. Попова Т.А. Куценко Я.Є. Панова Додано в НРАТ 2020-04-02 Закрити