Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0220U100579, 0115U002094 , Науково-дослідна робота Назва роботи Дослідження структури та динаміки магнітних утворень на Сонці. Назва етапу роботи Керівник роботи Щукіна Наталія Геннадіївна, Дата реєстрації 22-01-2020 Організація виконавець Головна астрономічна обсерваторія Опис етапу Проведені спектральні спостереження профілів інтенсивності спектральних ліній з високою спектральною та часовою роздільними здатностями під час екстремального мінімуму поточного 24-го циклу сонячної активності (т.з. безплямовий період в серпні-вересні 2019р.) за допомогою сонячного горизонтального телескопа Ернеста Гуртовенка ГАО НАНУ. До цих профілів застосовані інверсійні методи відтворювання термодинамічних характеристик Сонця. Виявлено, що центральна глибина, еквівалентна ширина, напівширина та прогин бісектора спектральних ліній, які утворюються в спокійних областях сонячної атмосфери, корелюють з індексами магнітної активності Сонця. Вперше виявлено, що в мінімумі 11-річного циклу нижня фотосфера стає холоднішою, а середня фотосфера навпаки гарячішою. В рамках тривимірної магнітогідродинамічної моделі атмосфери Сонця проаналізовано характер розповсюдження звукових хвиль від нижньої фотосфери до хромосфери, а саме: залежність амплітуди хвильових коливань інтенсивності та швидкості від величини напруженості магнітного поля; зсув фаз між коливаннями швидкості та температури на різних висотах в сонячній атмосфері. Виконано порівняння результатів моделювання з спектральними, фільтровими та спектрополяриметричними спостереженнями на сонячному вакуумному телескопі VTT (Інститут Астрофізики на Канарах, (Іспанія). Вперше виявлено, що сонячні факели яскраві по відношенню до оточуючої речовини не тільки завдяки ефекту Вільсона, але і тому, що температура плазми у них дійсно вища за навколишнє немагнітне оточення.   Опис продукції В епоху екстремального мінімума сонячної активності (серпень-вересень 2019р.): напівширина і залишкова інтенсивність в центрах вибраних фраунгоферових ліній зростають; зміни слабких ліній суттєво переважають зміни в сильних лініях прогини бісекторів С-подібних профілів зменшуються. Такі дані вказують на те, що в цей час нижня фотосфера стає холоднішою, а середня фотосфера –навпаки гарячішою. Проведено порівняння спостережень хвильових процесів в атмосфері Сонця з розрахунками за допомогою тримірної магніто-гідродинамічної моделі, в якій вперше враховано часткову іонізацію плазми та амбіполярну дифузію. Ці ефекти суттєво змінюють амплітуди хвильових рухів, що збуджуються конвекцією. Показано, що сонячні факели яскраві по відношенню до оточуючої речовини не тільки тому, що завдяки наявності сильного магнітного поля, випромінювання виходить з більш глибоких, а значить з більш гарячіших шарів сонячної атмосфери (т.з. ефект Вільсона), а ще і тому, що температура плазми в факельній ділянці дійсно вища за навколишнє немагнітне оточення. Автори роботи Андрієнко Олекса Вікторович Безпалько Володимир Григорович Васильєва Ірина Едуардівна Кондрашова Ніна Миколаївна Костик Роман Іванович Любчик Олена Костянтинівна Ольшевський Вячеслав Леонідович Осіпов Сергій Миколайович Пішкало Микола Іванович Пасечник Маргарита Миколаївна Сухоруков Андрій Валерійович Хоменко Олена Володимирівна Чорногор Світлана Миколаївна Щукіна Наталія Геннадіївна Додано в НРАТ 2020-04-02 Закрити