Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0221U100615, 0119U100872 , Науково-дослідна робота Назва роботи Значення молекулярно-генетичних порушень в прогнозуванні відповіді на другу лінію терапії інгібіторами тирозинкіназ у хворих на хронічну мієлоїдну лейкемію, резистентних до іматинібу, які зазнали дії іонізуючого опромінення внаслідок аварії на ЧАЕС Назва етапу роботи Керівник роботи Дягіль Ірина Сергіївна, Мінченко Жанна Миколаївна, Доктор біологічних наук Дата реєстрації 07-01-2021 Організація виконавець Державна установа "Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України" Опис етапу З метою визначення особливостей клінічного перебігу, динаміки експресії химерного гену BCR/ABL1, цитогенетичної відповіді, спектру мутацій кіназного домену гену BCR/ABL1 та цитокінової ланки імунітету у хворих на хронічну мієлоїдну лейкемію (ХМЛ) з різним ступенем редукції пухлинного клону на другій лінії терапії інгібіторами тирозинкіназ (ІТК) обстежено 47 пацієнтів з ХМЛ. Серед них 12 осіб, які зазнали дії іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС). Встановлено, що підвищення кількості Ph+ клітин та відсотку метафаз з додатковими хромосомними абераціями до початку другої лінії терапії ІТК асоціювалися зі зниженням вірогідності досягнення повної цитогенетичної та великої молекулярної відповіді. У пацієнтів, у яких через 3 місяці терапії нілотинібом рівень ВCR/ABL1 перевищував 10 %, вірогідність редукції пухлинного клону до рівня повної цитогенетичної та великої молекулярної відповіді була менша. Пацієнти з ВCR/ABL1 ≤ 1 % через 6 місяців терапії нілотинібом мали кращу 4-річну виживаність без подій, виживаність без прогресії та загальну виживаність. Друга лінія терапії ІТК дозволила подолати резистентність і досягти повної цитогенетичної відповіді через 12 місяців переважно у пацієнтів з диким типом гена BCR/ABL1. Нормалізація вмісту інтерлейкіну-2 та підвищення концентраціїі інтерферону-γ у пацієнтів з ХМЛ на другій лінії терапії ІТК свідчила про поступову нормалізацію імунної реактивності. Показано, що ефективність зміни ІТК у випадках розвитку резистентності до іматинібу у пацієнтів, що зазнали дії іонізуючого випромінювання, була такою ж, як і в групі неопромінених пацієнтів з ХМЛ. Сформовано спектр клініко-гематологічних, цитогенетичних та молекулярно-генетичних характеристик пухлинного клону у пацієнтів з ХМЛ на другій лінії терапії ІТК, а саме: проміжний і високий прогностичний індекс Sokal в дебюті захворювання, наявність додаткових хромосомних аберацій та мутацій кіназного домену гена BCR/ABL1. Опис продукції Автори роботи Балан Валентина Володимирівна Дмитренко Ірина Віталіївна Мартіна Зоя Володимирівна Петруша Олександр Олегович Селіна Ірина Олександрівна Ступакова Зінаїда Володимирівна Федоренко Віра Григорівна Шляхтиченко Тетяна Юріївна Шолойко Валентина Васильевна Додано в НРАТ 2021-03-17 Закрити