Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0221U106211, 0117U006896 , Науково-дослідна робота Назва роботи Великий терор в УРСР 1937-1938 рр.: масові операції НКВС - замовники і виконавці Назва етапу роботи Керівник роботи Рубльов Олександр Сергійович, Дата реєстрації 08-11-2021 Організація виконавець Інститут історії України Національної академії наук України Опис етапу  Політбюро ЦК ВКП(б) ініціювало та ідеологічно надихало процес масових операцій і жорстко його контролювало. Переслідування окремих соціальних і національних груп населення СРСР однозначно було віднесено до компетенції республіканських, крайових і обласних органів державної безпеки і міліції. Органи НКВС СРСР зіграли головну роль у здійсненні каральних акцій Великого терору. У співробітників НКВС на тлі корпоративності і державних привілеїв не було й тіні сумніву у правильності і необхідності політичних репресій для забезпечення мирного існування соціалістичної держави. У рамках діяльності позасудових інстанцій держбезпеки виконували ролі слідчих, суддів і катів. Це означало для них «свободу рук» на тлі авторитарного мислення, садизму, кар'єризму, особистого свавілля і маніпуляцій на всіх рівнях при наявності жорсткого контролю «зверху». Виявлено три універсальні стратегії, що застосовувалися колишніми співробітниками НКВС СРСР/УРСР для свого захисту. Перша зводилася до заперечення особистої відповідальності за будь-які порушення «соціалістичної законності». Уся відповідальність перекладалася чекістами на керівництво, від начальника відділення і аж до наркома внутрішніх справ СРСР, один на одного, а також (набагато рідше) – на місцеві партійні органи. Друга стратегія захисту полягала у запереченні або мінімізації скоєних злочинів, оскарженні переважної більшості висунутих проти них звинувачень, насамперед – у застосуванні фізичного насильства і фальсифікації документів слідства. Поширене виправдання полягало в розумінні різниці у проведенні масових операцій НКВС у 1937 р. і в 1938 р. Співробітники зазначали, що «мета виправдовувала засоби». Чекісти, каючись у незначних порушеннях закону, загалом не брали під сумнів благу мету боротьби з «ворогами народу» і свої власні дії. Третьою стратегією захисту чекістів було прагнення продемонструвати політичну лояльність, що вони є вірними «сталінцями» й «соціально-близькими» комуністичному режиму людьми. Опис продукції Автори роботи Бажан Олег Григорович Вовчок Максим Сергійович Кузіна Ксенія Володимирівна Лисенко Олена Володимирівна Очеретянко Віктор Іванович Подкур Роман Юрійович Рубльов Олександр Сергійович Ставнюк Ірина Іванівна Тураш Юрій Григорович Додано в НРАТ 2021-11-08 Закрити