Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0225U005004, (0122U002240) , Науково-дослідна робота Назва роботи Роль імуномодуляторної активності у протипухлинній дії традиційних та експериментальних медикаментозних препаратів за їх доставки полімерними наноносіями до різних клітин-мішеней in vitro та in vivo Назва етапу роботи Вивчення впливу створених комплексів ландоміцинів А і Е із полі-2-оксазоліновим наноносієм на розподіл імунокомпетентних клітин в крові лабораторних мишей з меланомою В16, резистентною до хіміотерапевтичних чинників, та з лімфомою NK/Ly Керівник роботи Стойка Ростислав Степанович, д.б.н. Дата реєстрації 23-12-2025 Організація виконавець Інститут біології клітини Національної академії наук України Опис роботи Мета проекту - дослідити роль імуномодуляторності у протипухлинній дії традиційних та експериментальних медикаментозних чинників у вільній формі та у комплексах із синтетичними і полімерними нановекторами. Опис етапу Досліджено загальну токсичність похідних 4-тіазолідинону (Les-6287 і Les-6294) у здорових мишей. Показано, що ці сполуки в дозі 500 мг/кг не спричиняють значних змін основних гематологічних параметрів та індексів маси органів порівняно з контролями, що свідчить про їхню біосумісність і низьку токсичність навіть за тривалого введення (22 доби). Натомість доксорубіцин (20 мг/кг) викликає виражені гематологічні порушення та зниження маси печінки й нирок, що підтверджує його системну токсичність. Також вивчено протипухлинну активність Les-6287 і Les-6294 у мишей із лімфомою NK/Ly. Встановлено, що Les-6287 (50 мг/кг) пригнічує ріст пухлини та підвищує виживання тварин на рівні доксорубіцину, але без супутніх гематологічних порушень і змін маси органів. Для підвищення біодоступності похідних 4-тіазолідинону використано альфа- та бета-циклодекстрини, що суттєво підвищило їхню розчинність у воді. Вивчено вплив іммобілізації ландоміцину А та 9-О-октилберберину на полі-2-оксазолінових носіях на проникнення у злоякісні клітини та індукцію апоптозу in vitro. Відібрано найбільш стабільні та біосумісні комплекси з високою протипухлинною активністю і досліджено їх in vivo на моделях меланоми В16F10 та хіміорезистентної В16F10/adr. Створено комплекси хітозану з низкою антибіотиків і відібрано варіанти з високою антимікробною активністю та мінімальною токсичністю. Показано, що хітозан не чинить токсичного впливу на фібробласти NIH 3T3 і кератиноцити HaCaT, тоді як левоміцетин у високих концентраціях викликає ушкодження клітин. На основі хітозанового гідрогелю розроблено ефективний засіб для лікування інфікованих ран у мишей. Використання гідрогелю, покритого гіалуронатом, прискорювало загоєння ран, інфікованих Pseudomonas aeruginosa та Staphylococcus aureus. Функціоналізація гідрогелів ампіциліном суттєво підвищувала їхню антибактеріальну активність. МТТ-тест підтвердив відсутність токсичного впливу хітозанових гідрогелів на життєздатність фібробластів. Опис продукції Автори роботи Панчук Ростислав Русланович Луцик Максим Дмитрович Сеньків Юлія Василівна Кащак Наталія Іванівна Антонюк Володимир Олександрович Стойка Ростислав Степанович Ключівська Ольга Юріївна Скорохід Надія Романівна Козак Юлія Сергіївна Манько Назар Олегович Івасечко Ірина Ігорівна Фінюк Наталія Степанівна Кліщ Микола Васильович Додано в НРАТ 2025-12-23 Закрити