Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0307U001692, 0106U003124 , Науково-дослідна робота Назва роботи Дослідження механізмів збереження індукованої стійкості до високих концентрацій іонів міді у Dunaliella в умовах промислового культивуівння Назва етапу роботи Дослідження часу збереження індукованої резистентності до іонів міді Керівник роботи Божков Анатолій Іванович, Дата реєстрації 19-04-2007 Організація виконавець Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна Опис етапу Об'єкт дослідження - індукована стійкість мікроводоростей Dunaliella viridis до іонів міді у низці клітинних поколінь. Мета роботи - Дослідити механізми збереження індукованої стійкості до іонів міді у низці клітинних поколінь Методи дослідження - використовували біохімічні методи досліджень, зокрема, визначали вміст нуклеїнових кислот і білка, вміст іонів міді у клітинах, виділяли тотальні та водорозчинні білки, аналізували нативні білки методом електрофорезу в поліакриламідному гелі, визначали також супероксиддисмутазну активність гомогенатів. Динаміка росту досліджуваних резистентних культур після переведення на середовище, що не містить сірчанокислу мідь, відрізнялася від контролю. На четверту добу культивування відставання в рості культури для варіантів D.CuR100+10, D.CuR112+8, D.CuR114+6, D.CuR116+4 відрізнялося майже у два рази від контрольного варіанта. Ріст варіанта D.CuR118+2 відставав від контролю в 1,4 рази до 4-ї доби культивування. Якої-небудь залежності між кількістю пересаджень на чисте середовище й кількістю клітин у культурі не виявлено. Виявлені особливості зберігалися протягом усього циклу культивування з 1-ї по 22-у добу. У клітинах вихідної мідєрезистентної культури вміст ДНК був вище в 3,5 рази в порівнянні з контролем, 0,185 і 0,054 мкг/млн. клітин відповідно. Переведення досліджуваних культур на середовище із сірчанокислою міддю приводив до підвищення вмісту ДНК. Виявлені розходження в мідєрезистентних культур, при культивуванні на середовищі без міді й на середовищі з сірчанокислою міддю, у вмісті ДНК, РНК, білка й іонів міді в клітинах, можуть свідчити про інтенсивність роботи білок-синтезуючого апарата в кліти-нах після повернення на середовище з міддю. Формування стійкості мідь-резистентного штаму супроводжується зміною спектра експресуємих водорозчинних білків і підвищенням супероксиддисмутазної активності. Повторне переведення культури на середовище, що містить мідь, хоча й свідчить про наявність накопиченої "пам'яті", але відповідь є не такою, яка характерна для клітин, які тривалий час культивувалися на середовищі з міддю. Опис продукції Автори роботи Додано в НРАТ 2020-04-02 Закрити