Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0308U001660, 0107U000674 , Науково-дослідна робота Назва роботи Астрофізичні дослідження та моніторинг Сонця, Юпітера і Місяця за даними наземних та космічних спостережень Назва етапу роботи Моніторинг сонячної активності. Фотополяриметричні дослідження Місяця та Юпітера Керівник роботи Корохін Віктор Валентинович, Дата реєстрації 15-02-2008 Організація виконавець Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна Опис етапу Об'єктами дослідження є корона та хромосфера Сонця, поверхня Місяця та атмосфера Юпітера. Мета роботи - моніторинг сонячної активності, вивчення фізичних властивостей корони та хромосфери Сонця, атмосфер та поверхонь планет. Методи дослідження - спектрометричний, фотометричний і поляриметричний, з подальшим теоретичним аналізом одержаних результатів. Теоретичне та цифрове моделювання процесів розсіяння світла на поверхнях та в атмосферах планет. За программами Міжнародного Геліофізичного Року протягом 19 днів проведені спостереження корональних дір (КД) в центрі та крилах лінії НеІ l 1083 нм на модернізованому спектрогеліографі з матричним ПЗЗ - фотометром. Продовжені патрульні спостереження активності Нa - хромосфери Сонця за програмами Міжнародної Служби Сонця: 74 дні спостережень, 4 спалахи, 3 швидких процеси. Результати надіслані до СЦД-А (Boulder, USA) та опубліковані у "Solar-Geophysical Data". Відновлені регулярні спостереження на Харківському спектрогеліографі. Дані розміщуються на оновленому Веб-сайті http://www.cyteg.com/khassm. За спектрами затемнення 29 березня 2006 р. визначено висотний хід абсолютних значень поверхневої яскравості хромосфери в лінії D3 НеІ I(h) в точці західного лімбу. Показано, що на відміну від результатів попередніх затемнень, I(h) має тільки один максимум, менший за абсолютним значенням та розташований на більших висотах (h ~ 2000 км). Це підтверджує прогноз про відсутність нижнього максимуму у висотному розподілі гелію в мінімумі сонячної активності. Для остаточних висновків розпочата побудова карти розподілу I(h) вздовж всього видимого лімбу. Визначений інтеграл випромінювання вздовж лімбу в залежності від часу, показана необхідність урахування мерехтінь. Розроблена апаратура і методика та проведені виміри середньоквадратичної величини амплітуди тремтіння сонячного краю на території спостережної станції НДІА ХНУ. Показано, що мінімальні значення s~0.5І, а у 70% випадків sЈ1І. Вперше проведено спостереження амплітуди тремтіння сонячного краю в дні затемнень, що дозволило дослідити реакцію атмосфери на швидкі зміни освітленості поверхні. Виявлено зменшення амплітуди тремтіння сонячного краю після проходження великої хмари. Ці спостереження показали також, що на амплітуду тремтіння сильний вплив має конструкція павільйону. За зображеннями в лінії Mg XII 0.84 нм, одержаними КА СПИРИТ/КОРОНАС-Ф 3-4 березня 2002 р. з інтервалом ~1 хвилина, досліджений часовий хід поверхневої яскравості фрагментів 10 активних областей (АО). Виявлено, що між змінами поверхневої яскравості деяких пар фрагментів АО, розташованих на відстанях 10° - 106°, існує кореляція. Досліджені статистичні характеристики часового розподілу максимумів сплесків яскравості. Встановлено, що спостережна неоднорідність розподілу неможлива при випадковому пуассоновому процесі. Вивчена наявність магнітних петель, які пов'язують АО. Показано, що у деяких парах фрагментів АО спостерігалися симпатичні (ініційовані) сплески. Оцінений найбільш імовірний час запізнювання між максимумами сплесків в парах фрагментів АО. Показано, що в парах АО, пов'язаних магнітними петлями, швидкість розповсюдження збудження складає ~ 1700 км/с. В припущенні, що вздовж корональних петель розповсюджуються магнітогідродинамічні (МГД) хвилі, оцінені імовірні межі напруги магнітного поля в високотемпературних корональних петлях: 55…340 Гс. Зроблено висновок, що причиною більшості квазісинхронних сплесків 3 - 4 березня 2002р. було одночасне випливання нових магнітних потоків в фотосфері, яке в свою чергу було пов'язане з еволюційним розвитком великої екваторіальної корональної діри (КД). У 2007 р. проведено нові фотополяриметричні спостереження Юпітера, які є продовженням неперервного ряду спостережень, розпочатих у 1981 р. За результатами обробки даних 2007 р. у фільтрі "B" (leff =456 нм) та даних, отриманих у 2006 р. (leff = 470 нм) на обсерваторії, розташованій на горі Майданак (Узбекистан), отримані наступні значення для параметру асиметрії поляризації: 0.03±0.72?% (2007 р.) та 0.00 ±0.10?% (2006 р.). Побудовано базу даних фотополяриметричних спостережень Місяця у 2006 року. Проведені лабораторні дослідження приладу та оброблені перші серії абсолютної фотометрії Місяця. Отримана карта видимого альбедо Місяця при куті фази 27°. Розроблено метод калібрування карт еквігонального альбедо з використанням даних інтегральної фотометрії Ірвіна-Лейна, середнього спектра Місяця та каталога Акімова. Проведено картування параметрів фазової залежності альбедо Місяця з використанням функцій та , на основі чого показано, що для апроксимації фазової кривої альбедо материків в діапазоні фазових кутів 8?…123? цілком достатньо трипараметричної функції. Показано, що моря демонструють більш складну поведінку фазової залежності яскравості, ніж материки. Це можна пояснити тим, що вони мають меншу потужність мезорельєфу, і тому вклад альбедних ефектів при великих кутах фази є значним. Алгоритм розрахунку розсіяння світла у багатокомпонентних середовищах було реалізовано на мові програмування C++, що дозволяє робити обчислення не тільки за допомогою персональних комп'ютерів, але і комп'ютерів майже будь-якої архітектури. Завдяки новій реалізації були значно підвищені характеристики програми, що робить можливим використовування її для обчислення розсіяння світла у двомірних та тривимірних середовищах. Опис продукції Автори роботи Додано в НРАТ 2020-04-02 Закрити