Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0416U005678, Кандидатська дисертація На здобуття к.мист. Дата захисту 30-11-2016 Статус Запланована Назва роботи Етюд у жанровій системі романтичної фортепіанної системи (на прикладі опусів Ф. Шопена, Р. Шумана, Ф. Ліста) Здобувач Яворський Денис Юрійович, Керівник Сакало Олена Василівна Опонент Драч Ірина Степанівна Опонент Сулім Римма Анатоліївна Опис У дисертації розглядаються етюди Ф. Шопена, Р. Шумана і Ф. Ліста у контексті історичної динаміки жанру. Простежується розвиток етюду як міжвидового і музичного феномену. Розроблена триетапна періодизація історії музичного етюду. Доведено, що протягом першого періоду музичний етюд існував як явище службової сфери в умовах відсутності диференціації і дефініції жанру. Під час другого періоду жанр набув власної дефініції і був усвідомлений як самостійний феномен службової практики. Нарешті протягом третього періоду (початок якого припадає на 30-ті роки ХІХ ст.) паралельно із службовим формується репрезентований тип етюду, підсумком розвитку якого є розподіл на два види – концертний і художній. Останній (на етапі становлення) був одразу позиціонований романтиками як частина інноваційної великомасштабної форми – циклу мініатюр. Доводиться, що етюди Ф. Шопена ор.10 і ор.25, незважаючи на авторський поділ по 12 п’єс, мають усі ознаки цілісного макроциклу. Аналіз інтонаційно-образного, ладо-тонального, темпово-характерного, метричного щаблів драматургії обох опусів виявляє наявність принципів наскрізного розвитку музичного матеріалу і єдиної наскрізної концепції. Додатковим чинником цілісності двох зошитів є використання композитором сонатної форми як форми другого порядку. Р. Шуман у «Симфонічних етюдах» радикально підкорив жанр законам організації циклу, підпорядкувавши етюд формі, композиції, принципам розвитку тематизму великомасштабного циклічного варіаційного жанру, уклавши етюд у рамки однієї варіації. Цим автор одразу перетворив кожний етюд-варіацію на змістовну одиницю, позбавлену тематичної самостійності, дискретності мініатюри циклу, і залучив до наскрізного інтонаційно-образного, а відтак ідейного розвитку. Ф. Ліст матеріалізував увесь комплекс ідей, що пов’язані із «Трансцендентними етюдами» у останній редакції, перетворивши її на програмний твір з образною системою наскрізного розвитку. Віртуозність, що була адекватною вищім зразкам «абсолютного піанізму», а відтак відповідала актуальній концепції «досконалого митця», композитор переосмислює як засіб втілення найскладніших міфологем романтичної доби. Таким чином, у творчості трьох майстрів етюд втрачає властивості завершеного самоцінного жанру. В повній мірі п’єса починає функціонувати лише тоді, коли вона розглядається як невід’ємний елемент великомасштабної форми (циклу). Набуваючи художніх якостей, етюд повністю втрачає інструктивну домінантність, переходить у стадію дестабілізації, і вступає до фази превалювання авторського бачення жанру над жанровим каноном Дата реєстрації 2016-11-30 Додано в НРАТ 2020-04-03 Закрити